Ім’я автора, звісно, не потребує зайвої реклами.

Роман «Ґалапаґос» («Galápagos») Курт Воннеґут написав 1985 року. І вже за п’ять років він вперше вийшов в перекладі українською Вадима Хазіна.  

Це історія про такий собі «Другий Ноїв ковчег» — тихоокеанський круїз («Круїз віку до витоків природи»), який внаслідок всесвітньої катастрофи — голоду, фінансової кризи, Третьої світової війни та вірусу, що знищує яйцеклітини — приречений стати колискою нової цивілізації. Роман поєднує три часові лінії, описуючи причини цих подій, їхні розвиток і наслідок. Вдаючись до гумору, Воннеґут створює відчайдушну генеалогічну пригоду — суміш Старого Заповіту, латиноамериканського роману та колажного коміксу, в якому фантазує, на що ж перетвориться людство через мільйон років. Усі події відбуваються під «лупою» духа людини, загиблої під час будівництва корабля «Бухта Дарвіна».

«Ґалапаґос» — це іронічна історія останніх днів сучасної цивілізації, що перш за все є комічними роздумами про людську природу.

«А втім, варто згадати, що тоді мозок ледве не в кожної дорослої людини важив близько трьох кілограмів! І не було меж тим диявольським задумам, що їх здатний вигадати й здійснити такий обважнілий розумовий апарат».

Курт Воннеґут. Ґалапаґос: роман; пер. з англ. Вадима Хазіна. — Чернівці: Книги — ХХІ, Вавилонська бібліотека 2016. — 224 с.