У книжці народних пісень Юрій Садловський презентує латиські дайни, які є одними із найстаріших у пісенному фольклорі Латвії. Дайна має стійку, майже геометричну будову. За формою нагадує звичайний катрен. Збірка поділена на окремі тематичні розділи: основні міфічні божества, людина, праця, спостереження за людським життям, молодість, заручини, життя-буття подружжя, під кінець життя, сороміцькі дайни. Кожну окрему пісню можемо сприймати як індивідуальну поетичну мініатюру, яка конструює цілісну мозаїку всієї збірки.  

Ці коротенькі текстики сповнені риторичних запитань та несподіваних метафоричних асоціацій: «Хто ж це спить отам без сну,/ Хто без ніг туди побіг?/ Камінь спить собі без сну,/ Це вода біжить без ніг». Такий багатошаровий текст має декілька рівнів прочитання. На одному з рівнів споглядаємо картинку, на якій бачимо камінь повз котрий тече струмок. На іншому ж рівні відчитуємо плинність життя і людина у цьому світі як камінь, що спить без сну.

Зустрічаємо в книзі пантеон усіх богів: Бога як батька, богинь долі та життя:

Їде Бог собі поволі

З гір високих аж наниз,

В Бога тихо скачуть коні,

В Бога не скриплять ґринджоли.

Латиський фольклор, як бачимо, дуже образний, символічний. І ці образи-символи перекладачеві вдало вдається відтворити.

Оригінальними також є дівочі дайни молодості: «Хай полічить всі зірки/ І збере усі хрящі,/ Хай той сватає мене/ В день, коли надумає». Логічним продовженням цього циклу народних пісень є пісні дівочі цнотливі: «Братчику, бери дівчину,/ Аби лиш була цнотлива:/ Працьовита і співуча,/ Ще й би путньо говорила». Наступним кроком, звичайно ж є одруження: «Так ніхто ще не співав,/ Як співає голубиця;/ Так ніхто ще не любив,/ Як кохає мій єдиний».

Ще однією оригінальною частиною збірки є сороміцькі дайни. Часто їх співали на свято Івана Купала, щоб зблизити, а відтак і вшанувати чоловіків та жінок:

Гей, дядьки, гей ви, хлоп’ята,

На ніч хто мене візьме?

До любовної комірки

Ключ належний віднайде?

Були й більш розкутого характеру тексти, правда з використанням алегорії: «Переспала ґава з круком/ І отримала дитину./ Я попрошу всіх пернатих/ Вже прийти до них на свято!».

Відтак цікаво спостерігати як латиські народні пісні інтегруються  в українське розуміння усної народної творчості. І бачимо також багато спільного і з українським фольклором, особливо що стосується дівоцьких пісень.