Нарешті мені до рук потрапила книга, де герої захоплені актуальною наукою, опікуються екологією річок та ще й мають справу із міфологізованою козацькою історією. «Лея та книга казок Острова» - дебютна книга Олени Ковалинської для дітей молодшого шкільного віку.

Дівчинка Лея разом із татком-екологом, його другом-лоцманом та собакою-вовком Сірком вирушає в наукову експедицію по Дніпру.

У річці раптово почала зникати риба, і батьку Леї доручили знайти причину. Він має відібрати проби води у різних частинах Дніпра і його приток та провести дослідження. Друзі татка – історики та інженери-ентузіасти – не так давно сконструювали, а точніше модернізували козацьку чайку, обладнавши її навігаторами, зв’язком і комп’ютеризувавши. Саме на такому старовинно-сучасному судні експедиція вирушить у свою пригодницьку, як з’ясується згодом, подорож.

Колись мені пощастило працювати в науково-дослідній установі, де я ще застала «атмосферу панування науки», запал вчених до новаторства, проведення експериментів, обговорення ідей, радість від підтвердження теоретичних розробок. Ці люди горіли наукою. Тоді ж до нас потоком йшли студенти КПІ, яких я оформлювала на практику, і в очах цього молодняка вже ніякої науки не було… Тому я вважаю пробудження інтересу до науки, як творчого процесу, в дитячій літературі дуже важливим.

Сила першої книги про Лею зокрема в тому, що вона вводить читача в світ «наукового середовища», де професійна діяльність приносить реальну користь суспільству і довкіллю, де люди з великою охотою щось відкривають, винаходять і кайфують з того. Я не знаю, чи існує зараз такий світ в нашій країні, чи він відтворений авторкою по пам’яті і актуалізований до сучасної реальності. Важливо те, що кожен юний читач може до нього приєднатись і полюбити, побачити в ньому своє майбутнє.

Та повернемося до нашої казки. Поблизу Хортиці до гурту подорожувальників приєднується дубовичок Богданчик – лісовий дух, що мешкає з батьками у Січовому дубі. Це казкова істота, невіддільна від живої природи, яка залежно від погоди і настрою переливається різними кольорами веселки, набирає різних форм і не зі зла, а намагаючись погратись, лякає туристів, спраглих до козацької минувшини. Родина дубовиків так довго живе в старому дубі, що з діда-прадіда пам’ятає старі козацькі часи і самого отамана Сірка. Богданчик одразу ж подружився із Леєю та собакою Сірком. До слова, Сірко теж колись був людиною, ну ви зрозуміли)) і теж усе пам’ятає. Книга насичена пізнавальними екскурсами в козацькі часи, а лицарська вдача Сірка ще зіграє свою визначальну роль у порятунку дівчинки.

Ще одним надважливим мотивом у творі звучить екологічна тема. Пропливаючи повз ДніпроГЕС, Лея слухає розповідь про греблю і руйнування природи при її будівництві. Герої дискутують про більш прийнятні джерела енергії. Постає питання: навіщо люди рубають ліс і возять його рікою на баржі? Зустріч із рибним патрулем  відкриває читачам «рибалок», що глушать рибу динамітом, і увінчується пригодницькими засадою у плавнях і затриманням браконьєрів. Окремий сюжетний виток створюють червона вода із запахом ацетону, що її виявили активісти охорони природи, і порятунок Леєю мальків сома. У книзі розповідається про негативні зміни екосистеми, звучить ідея переобладнати заводи і фабрики, що скидають забруднену воду. Наводиться алгоритм самоочищення і самовідновлення ріки. Важливо, що все це проговорено у казці – легко, доступно і зрозуміло. Важливо, що це залишиться у пам’яті читача.

А ще в книзі шукають козацький скарб, через який Лея переживає найголовнішу і найстрашнішу пригоду. Але про неї я не стану розказувати, краще почитайте її самі. :)

Попри свій казковий чарівний сюжет з магічними елементами «Лея та книга казок Острова» розмовляє з юним читачем – як із дорослим. Точніше, все в цій книзі адаптовано для дітей – текст легко читається, не містить складних конструкцій і незрозумілостей, усе незнайоме ретельно і доступно пояснюється, проте читач – це маленький дорослий, готовий зрозуміти і осягнути більше, ніж від нього чекають за віком.

У книзі крізь букви проступає непідробна любов до навколишнього середовища і здорової природи, повага до минувшини і прийняття обрядової душі народу. Лея – чисте і світле дитя, яке несе в світ доброту і всотує усе прекрасне.

Тож треба радіти появі книги, що так легко пробуджує інтерес до науки, історії, екології, підважує і пояснює численні проблемні теми, робить цікаві екскурси в історію і сіє звичайну людську доброту.

А на пам’ять про купальську ніч, яку Лея провела в традиційних гуляннях на березі річки, кожен з 60-ти примірників книги укомплектований чарівним листком папороті. Ошатна, повноколірна, з чудовими ілюстраціями Олени Бейсеуової, в твердій палітурці і видрукувана на глянцевому папері – «Лея та книга казок Острова» стає дорогим подарунком для обраних. За легендою, хто знайде папороть, той знайде скарб. Тож загадую бажання, щоб таким скарбом для української літератури стало видання «Леї та книги казок Острова» Олени Ковалинської великим тиражем, якого б вистачило усім, для доброї справи. Так само, як козацький скарб, через який закрутились пригоди друзів, Лея передала у Фонд спасіння Дніпра.