«Картка Марії» — філософський роман молодого українського прозаїка й поета — Олександра Козинця. Летймотивом «Карти Марії» є передусім відповідь на глибинне екзистенційне запитання: «Хто ми і для чого прийшли у цей світ?». У манері, властивій для Альбера Камю, автор вдається до аналізу 12-ти людських доль. Анропософічне тлумачення сенсу буття влучно поєднано з психоаналізом, тож у результаті ми й отримуємо універсальний рецепт особистісного зростання: розвиток емоційного інтелекту, помножений на вихід із зони комфорту. Рух назустріч новому — так можна охарактеризувати вчинки головних героїв.

Олександр Козинець використовує цікавий літературний прийом — на мить змушує нас повірити у дива: фантастичний збіг обставин, реінкарнацію людської душі тощо. Такий метод будує місток зі свідомістю читача. Ортодоксальні релігійні догматики можуть вбачати у цьому небезпеку для своїх регідних стереотипів. Та «Картка Марії» — твір не про релігійну дискусію. Міркування на теологічні та апокрифічні теми у романі є лише тлом, на якому розгортаються події, що не суперечать конструкту субстантивної раціональності. Дії головних героїв пробуджують у читача когнітивну та емоційну реакцію, розвивають емпатію.

То про що ж «Картка Марії»? Якщо коротко, то про дитячі задавлені комплекси, які сидять у кожному з нас і заважають ефективно розвиватися і домагатися поставлених цілей.

Якщо розлого говорити про цей твір, то маємо перед собою дванадцятилінійний детективний сюжет, у центрі якого сімейний союз двох молодих успішних людей — Людмили та Влада.

Так зване «сите» життя й одноманітна офісна робота не дають Владові потрібної моральної сатисфакції, дисонують із його ментальними уявленнями про світ, не дають почуття «польоту».

Цікаво, що стафажною закулісною, але при цьому рушійною силою у романі виступає псхиоаналітик Вікторія. Жінка уособлює у романі аналітико-синтетичну діяльність нашого мозку. Її мислення можна охарактеризувати як критичний раціоналізм. Вікторія — раціональний голос свідомості, що стверджує істину. Антагоністом Вікторії є незнайомка Марія, що спонукає Влада вийти з зони комфорту та поглянути в корінь своїх ментальних проблем. Марія та Вікторія — ірраціональне та раціональне, відцентрова і доцентрова сили, що творять одне ціле. Вони чинять прямий сугестивний вплив на головного героя та провокують його до кардинальної зміни життєвих позицій, розширюють світоглядні горизонти.

Містична Марія, якось зустрівши Влада у трамваї, відриває таємницю про його «минуле земне втілення» і дає карт-бланш на зміну полярності теперішнього життя. Карт-бланшем у прямому сенсі стає візитівка, на якій, за традиціями китайського міфологічного епосу, кожен може прочитати індивідуальне передбачення, що є квінтесенцією місії його життя, відповідно до ніцшеанської філософії. Казуальна зустріч Марії і Влада є тим гештальт-фактором, що нарешті допоможе чоловікові повернутися до своїх справжніх устремлінь віднайти душевну гармонію у стосунках із власним «Я».

Марія фізично є звичайною літньою жінкою із тонкою душевною організацією і багатим життєвим досвідом. Та, з езотеричного погляду, вона інспірована Вищими Силами на допомогу людям, що загубили душевний спокій у ритмі сучасного життя. Ця жінка виступає алегоричним образом, що втілює собою божественну природу Діви Марії.

Візитівка таємничої Марії, на якій кожен може прочитати своє життєве кредо, є, фактично, символом моральних цінностей, що пробуджують бажання до самовдосконалення особистості. Під впливом різних факторів людина часом втрачає зв’язок зі своїм alter ego і забуває про пріоритетні цілі, заради яких прийшла у цей світ. Тоді їй просто необхідний поштовх до змін.

Влад фактично послужив тією рушійною силою, що мотивує до «перезавантаження» свідомості — «слухаючи дощі чужих сердець, звертаючи увагу водночас на плюси і мінуси кожної особистості, не боявся йти до краю чужої землі, щоб там поставити кому, не крапку!». Упродовж року він, за покликом серця, передаючи незнайомцям чарівну картку з передбаченнями, спонукав до кардинальних життєвих змін 12 людей, чиї поведінкові моделі трапляються найчастіше в умовах сучасного хронотопу.

Прочитавши «Картку Марії», було б добре, якби кожен спробував дати відповідь собі на чотири запитання:

1. Що означає теза: «віриш — більше знаєш»? Як вона може вплинути на наш світогляд?
2. Чи думали Ви колись про те, що всі ваші стосунки — це уроки, які мають навчити вас вірити світові?
3. Що таке «щастя без знижки» і чи заслуговуємо ми на нього?
4. «Періодично повертаюся до думки: може, я не свою справу роблю? Може моє завдання зовсім в іншому?» — чи бувають у вас такі міркування? Якщо так, то, може, настав час для змін?

Насамкінець зазначу, що містичні дива трапляються лише у романах, а в реальному житті кожне диво — результат нашої копіткої праці, зусиль та віри у власні сили. Фатум не є константою, а тому, майбутнє — у наших руках, що і доводить автор на прикладі героїв «Картки Марії».