Ігор Фарина напрочуд щедро читає й пише. Чужі книжки різних жанрів злітаються до нього звідусіль. Свої текстує, формує й видає, допильновуючи необтяжливого обсягу, доволі часто – найчастіше збірки поезій, малої й більшої прози, літературознавчих есеїв. Власне останній жанр, гадаю, і став у нього номером першим, однак не тому, що його репрезентантів легко знайти в періодиці й інтернеті, – то такий собі перпетуум-мобіле багатогранної творчості письменника. Бо чим є аналітика? Можна розібрати художню штуку на «гвинтики» та й «покинути», не зашкодивши ориґіналу; можна, навпаки, теж показово «стиснути» текстову розосередженість до певної щільності; можна виловлювати «проколи» автора, або акценти, або двозначності й підтексти, – і все це на взаємну користь…  

Ігорів улюблений спосіб – наполегливий пошук образно-стильових, що ґрунтуються на рідномовності, особливостей рецензованого твору, адже винятково вони арґументують його мистецьку здатність; тут без альтернативи; відтак йому як аналітикові йдеться про віднайдення літературних тропів – таки стежин, що їх торує автура і якими не проти пройтися зацікавлене читацтво, про бодай часткове випрацьовання своєї термінології, а там – і начебто прописку чужої художності в літпроцесі, відповідне зіставлення й узагальнення, навіть витворення гіпотетичних мозаїчно-образних письменницьких портретів… 

Воднораз, глибше проникнення в авторські лабораторії, завважую, збуджує в Ігорі азарт творчого змагальництва; звідси такі його непересічні речі, як сонети, паліндроми, ронделі, байки, пародії, роман. І ще – пристрасть до творення нових слів.

От і ця збірка рецензій – уже четверта – має незвичайну, майстерно «ковану» назву – «Книгоквіття», за якою прочитується багатство книжкових друків й авторських стилів. І справді, тут заторкнуто одинадцять, переважно з Галичини, дуже різних добротних видань – поетичних (вірші, поеми), прозових (повісті, розмаїті есеїстичні й публіцистичні тексти), окремо літературної есеїстики і перекладне, – але їм усім комфортно у просторі енергійного ясування виражальності, так чи інакше пов᾿язаної з темарійністю, колізійністю, пейзажністю etc.