Вихід її нового блискучого дослідження - важливе підґрунтя моєї наступальної позиції як Уповноваженого із захисту державної мови.

Так, у новій книзі "Мова радянського тоталітаризму" (Київ: КЛІО, 2025. - 240 с.) знаної у світі вченої мову радянського тоталітаризму розглянуто у двох головних аспектах: як мову великого ошукантства, що створювала світ словесних фікцій, призначених приховувати огидну дійсність, і як мову державного тероризму, антилюдську суто якої розкрито на основі аналізу текстів часів «червоного терору». Окреслю бодай дискурсивно основні риси риси новомови радянського тоталітаризму: домінування оцінки над значенням, квазіуточнювальні означення, евфемізми, абревіатури, складноскорочені слова, лозунговість. Серед номінацій ворогів у дискурсі радянського тоталітаризму - "куркулі", "буржуа", "позбавленці", "антирадянські елементи", "Вороги народу", "бандерівці", "елементи" (ворожі, кулацько-контрреволюційні, соціально небезпечні), "поліцаї", "діти поліцаїв" і "фашисти".Хотів би уточнити, що свого часу табачник назвав одну зі своїх статей про Віктора Ющенка "Фюрер України". А чи не звідти ростуть ноги, коли мене як Уповноваженого із захисту державної мови російська ворожа пропаганда обзивала "шпрехенфюрером", а моїх представників - "мовними поліцаями"? До речі, ярлик "фашист" - улюблений серед пейоративів проросійських медіа. Громадян України, які захищають суверенітет, територіальну цілісність, державну мову та ідентичність, вони традиційно називають "нациками", "нацюками", "свідомітами", "демонкратами", "западенцями", "бандерлогами" та "бендерасами".

Сучасне кремлівське керівництво, на думку вченої, ніколи не зупиниться перед злочинами загарбання територій незалежних держав, утворених після розпаду срср. При цьому злочинці поєднують, як і століття раніше, збройний наступ з масштабною інформаційною війною, якою намагається приховати справжню природу своєї політики та приписати власні злочини жертвам агресії. Тож не дивно, що рашисти, намагаючись окупувати інформаційний простір, особливо серед населення найбільш зрусифікованих областей, яке значно легше, ніж українськомовне, піддається впливові російської пропаганди, мріє про реставрацію пʼятої колони. Остання, на мою думку, єдина, що не відкине мрій роздмухати «мовне питання» в російсько-українській війні. Полігон подібного ми бачимо на прикладі тимчасово окупованих територій України, де одинадцятий рік поспіль триває справжня злочинна зачистка всього українського, включаючи державну мову, нашу освіту, культуру, медіа.

Які методи боротьби як проти збройної, так і медійної війни, яку оголосила росія? Пані професор закликає активізувати процеси дерусифікації, що передбачає справжнє посилення державної мовної політики, утвердження української мови, сприяння в діяльності мовних інституцій. За комплексом таких дій - реальне зміцнення нашої мови, якій належить державотворча функція формування цілісної політичної нації.Цілком підтримую думку шановної Лариси Масенко в тому, що не можна недооцінювати української мови як провідного чинника у протистоянні з російським окупантом. «Це невидима, але не менш потужна зброя, здатна створити міцні солідарні звʼязки між різними групами всередині нації, що помножить сили у боротьбі за свою державу», - додає вчена. «Лише зі своєю мовою, а не з тією, що навʼязана агресивним підступним сусідом, ми зможемо стати справді вільними людьми у вільній країні», - підсумовує Лариса Масенко.