- Які книги Ви читали останнім часом?
- Порівняно небагато, нині переважно зосереджуюсь на окремих критичних та історико-літературних статтях, літературному сегменті жж-простору, але найбільше — на студентській писанині (інколи втішній, а інколи й навпаки). Ще один напрямок мого читання — спорадична робота літературного редактора. Тут теж буває різне і в різних видавництвах. Із цікавинок — «Музей невинності» Орхана Памука /«Фоліо», 2009/ : найбільше заімпонувала співпраця з перекладачем Олесем Кульчинським , а от текст — на любителя (принаймні той, кому до вподоби сентиментально-тужливі й довгі пісні на турецьких радіостанціях, не буде розчарований). До речі, книжка, мабуть, таки користується популярністю, бо видавництво «Фоліо» фактично пожлобилось дати мені авторський примірник J, проте натомість я мав приємність у відповідь на своє прохання почути феноменальну фразу від головного редактора: «Мені треба спитати в директора»… як кажуть,  no comments. З-поміж власне прочитаних книжок хотів би відзначити передусім «Ефіопію» Сергія Жадана /«Фоліо», 2009/ (давно не отримував скільки задоволення від Сергієвих текстів; коли, скажімо, попередня збірка «Марадона» була книгою пошуку, що уподібнювався грі в одні ворота, то «Ефіопія» — наслідок того пошуку, у Жадана відкрилось «друге дихання», і загалом — зріла й цілісна книжка, можливо, найцікавіше, що є сьогодні в поезії), «Ели воду из-под крана» Фоззі /«Треант», 2009/ , в миру Олександра Сидоренка (сюжетно-композиційна спрощеність компенсується щирістю й щемкістю оповіді, а сама книжка мислиться як черговий набір літературних пазлів, з яких викладається «моє покоління», адже автор — навряд чи свідомо — йде шляхом «Колекції пристрастей» Наталки Сняданко та «Гімну демократичної молоді» Сергія Жадана, при тому цілком самостійно й упевнено), а також «Латання німбів» Івана Андрусяка /«Тіповіт», 2008/ — друга збірка літературно-критичних статей відомого поета (попри відображену в назві питому скромність автора, схоже на те, що в його особі маємо уважного, ретельного й об’єктивного обсерватора сучасного літературного процесу, до того ж — доволі самотнього в цій ніші).

-  Що плануєте прочитати?
- Уже відклав для читання на дозвіллі «Мій перший ніж» Олега Коцарева /«Факт, 2009/ (цікавий та неординарний поет, за творчістю якого намагаюсь слідкувати), поетичні антології  «Літпошта: збірка молодої поезії, і не тільки…»  /«Видавництво Жупанського», 2009/  та «Харківська барикада №2» /«Факт, 2008/, «Жовтий князь» Василя Барки /«Майдан», 2008/   (це унікальна книга, адже вперше читачеві пропонується обидва томи документального роману, досі другий том був неприступний ані читачеві, ані більшості літературознавців; харківське видання здійснила Українська Вільна Академія Наук /США/), белетристичні біографії Григорія Сковороди та Тараса Шевченка пера Леоніда Ушкалова /обидві — «Фоліо», 2009 /, а першою на черзі стоїть заборонена «Жінка його мрії» Олеся Ульяненка .

- Що б Ви рекомендували читачам прочитати?
- Та, напевно, всі згадані вище книги, включно з Памуком.