-  Які книги Ви читали останнім часом? Що сподобалось, що ні?
-  «Щоденник спокусника» Кіркегора в німецькому перекладі - першорядна лектура. Дуже цікавим читанням був і «Щоденник дівчини-підлітка» (Tagebuch eines halbwüchsigen Mädchens), перевиданий німецьким видавництвом Suhrkamp ще 1987 року (як бачите, останньо читаю щоденники, справжні чи фіктивні). Це несамовито цікавий документ з епохи раннього психоаналізу: автентичні щоденникові нотатки однієї молодої пацієнтки, які вона вела між 11 і 14 роками життя, а потім, коли їй було 19 і вона завершувала свій аналіз, подарувала їх своїй психоаналітичці Герміні Гуг-Гельмут (Hermine Hug-Hellmuth), а та видала їх анонімно. Опубліковані щоденники тоді високо оцінили Фройд і Стефан Цвайг. 

Натомість геть не сподобався Набоківський «Оригінал Лаури»: звісно, його син міг і, мабуть, таки мав видати ці записи на картках, але відступити права на публікацію безкоштовно, для коментованого наукованого видання, а не перетворювати її на велетенський комерційний спектакль. Мені, що дуже любить Набокова, прикро було це читати.

- Що плануєте прочитати?
- Оскільки навесні хотів би вибратися до Стамбула, то вже твердо постановив собі прочитати «Музей невинности» Орхана Памука в українському перекладі. 

- Щоб Ви радили почитати іншим?
- «Звірослов» Тані Малярчук (Фоліо), «День у день» Терезії Мори в українському перекладі Христини Назаркевич (Літопис). І, ясна річ, Грабалового «Я обслуговував англійського короля» в перекладі Юрка Винничука (Абабагаламага).

Фото: azh.com.ua