Найбільших втрат зазнав журнально-книжковий сегмент. А літературні журнали, які відігравали значну роль у житті суспільства, майже втратили популярність.

Саме про це говорили на круглому столі «Книжкові ринки України та Росії в соціальному аспекті» у рамках Львівського форуму видавців. Доцент кафедри теорії і практики реклами Вищої школи економіки (Москва) Любов Борусяк цю проблему передала так.

— За період із 2003 до 2009 рік у Росії кількість людей, які постійно читають книжки, зменшилася з 26 до 16 відсотків. Зате зросла кількість людей, які ніколи не читають їх, — із 34 до 50 відсотків! Переважно це стосується категорії дорослого і старшого віку.

У структурі читання також відбулися певні зміни. Передусім більше читати стали жінки. Росіянки найбільше читають «жіночі» детективи (як універсальні і «м’якші» за змістом). І, звичайно, жіночі романи.

Складніше з класичною літературою. Її читають лише 9 відсотків населення Росії. Проте слід пам’ятати, що до їх числа належать ще й школярі, які вивчають ці твори за шкільною програмою. Правда, ще є дуже тонкий прошарок інтелігентів, для яких класика — носій сталих цінностей.

У Росії перестали функціонувати бібліотеки як істотні соціальні інституції. Коли людей запитують, що вони робитимуть із книжками після прочитання, 34 відсотки кажуть, що віддадуть комусь або й викинуть. Це означає, що книжка починає жити за законами газети.

Деградують і домашні бібліотеки. Якщо у 1995 році 58 відсотків росіян зовсім не мали вдома книжок або кількість їх не перевищувала 100, то тепер таких — 63 відсотки. Бібліотеку з 500 і більше книжок мали 10 відсотків, тепер — лише 6. Раніше книгозбірні вважалися підтвердженням високого соціального статусу. Тепер цей стереотип відходить у минуле.

— Тенденції, про які говорила Любов Борусяк, характерні й для України, — погоджується науковий керівник Фонду «Демократичні ініціативи» І.Бекешкіна. —Я пошукала в Інтернеті і таки знайшла, що у 2006 — 2008 роках дослідження книжкового ринку робила маркетингова фірма на замовлення фонду Сороса та Посольства Нідерландів в Україні. Виходить, те, що відбувається з книжкою, більше цікавить іноземців, аніж вітчизняне міністерство культури.

За офіційними даними, торік на одну душу населення в Білорусії видавали 10 книжок, у Росії — 12, в Німеччині — 28, а в Україні — лише 0,97 відсотка. Менше, ніж одну книжку на мешканця!!! Звісно, це дуже мало. З іншого боку, це ринок. Якби була потреба, видавали б більше. Але гадаю, що російські книжки продають не лише російським «душам», а й на всьому російськомовному просторі. А купують книжки і росіяни, і українці приблизно однаково.

За дослідженнями британської соціологічної компанії ДжіЕфКей, головна причина того, чому в Україні не купують книжок, — «вони не цікаві», їх не потребують. Про відсутність коштів як причину заявили лише 20% опитаних.

В Україні читають приблизно так, як і в Росії. Найбільше — люди з вищою освітою, до того ж жінки. Найчастіше — художню літературу, легкі жанри.

А ось Інтернет стає дедалі популярнішим. З’явилася альтернатива книжки. Які будуть її наслідки для культури, свідомості? Не береться сказати ніхто. Цієї теми ніхто не досліджує й не обговорює.

Тим часом керівники установ нарікають на страшну безграмотність.

Надія Зелінська, завідувач кафедри видавничої справи та редагування Української академії друкарства:

—Ще на початку 1970-х років соціологи багатьох країн світу помітили тенденцію зменшення кількості художньої літератури і зростання науково-технічної, інформаційної, навчальної, довідкової літератури тощо. І якщо виходити з цих тенденцій, то ситуація із книгодрукуванням у наших країнах не така вже й погана. Якщо вірити даним Книжкової палати, то в Україні на першому місці за показниками стоїть навчальна література. Але це неправильно, бо в багатьох країнах світу зі статистики її виключають. Це неринковий тип літератури, яка не впливає на ситуацію.

Василь Худицький