
Re: цензії
- 21.07.2025|Віктор ВербичПарадоксальна незбагненна сутність жіночого світу
- 16.07.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаПравда про УПА в підлітковому романі Галини Пагутяк
- 10.07.2025|Дана Пінчевська"Щасливі ті люди, природа яких узгоджується з їхнім родом занять"
- 10.07.2025|Володимир СердюкАнтивоєнна сатира Володимира Даниленка «Та, що тримає небо»
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Аталанта"Проза | Буквоїд
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
Літературний дайджест
Ерленд Лу, Тихі дні в Перемішках. Видавництво «Фоліо»
Дія цього кумедного — аж до гірких сліз — роману цілком вкладається в межі однієї-єдиної відпустки добропорядних сорокарічних норвезьких громадян.
При цьому ближче до свого щасливого завершення «Тихі дні в Перемішках» — нове твориво автора культової книжки «Наївно супер» — дедалі більше скидаються на звичайнісінький фарс. Мабуть, це і є саме той театр, що його безуспішно розшукує бідолашний герой роману.
Так уже вийшло, що скромний завліт норвезького Національного театру не може позбутися нав’язливого бажання — показати всьому світові, що таке справжня драматургія. Він щокроку купує спеціальні записники, шукає відповідного місця для писання та ситуацій для опису, а головне — натхнення, необхідного для створення шедевру. Адже для того, щоби всі прочитали його геніальну п’єсу, її треба спочатку написати. Цим, власне, й заклопотаний герой роману Ерленда Лу. І все б воно нічого, якби з часом не виявилося, що відрізнити театр від чогось іншого, буденного й нехудожнього буває щоразу складніше. Наприклад: сексапільна ведуча кулінарного шоу — це театр? Або чи театр це — сумбурні думки, що, будучи викладені на папері, нагадують шпигунський шифр? І чи не театр це абсурду?
Хай там як, але, виїхавши з родиною на літній відпочинок до маленького містечка в Німеччині, наш бідний герой несподівано — по рядку в день і по сімейній чварі за годину — з’ясовує, що його майбутня п’єса — це перетворення донедавна байдужого йому життя на йому ж адресований текст, чий сенс він мусить сам і витворити, і виписати. От лишень не дуже бідоласі пишеться на відпочинку…
Ні, майбутній драматург у романі Ерленда Лу, звісно, ні на кого не нарікає. Хіба що родина, яка нібито розуміє важливість справи, якою роками займається їхній татко-дивак (який у свою чергу оплачує всі рахунки), потроху починає розвалюватися. Дружина закохується у власника будинку, дочка соромиться свого батька… Але все це невизнаному генію байдуже. Часто, стомившись від сімейного життя, він зачиняється у ванній, сідає на унітаз і під акомпанемент увімкнутої зубної електрощітки своєї дружини тихенько «думає про театр». Або потайки від жінки роздивляється в Інтернеті фото своєї віртуальної коханки, роз’ятрюючи в собі ревність до її чоловіка. Або взагалі тікає з дому, мчить до Лондона, де швендяє під вікнами тієї самої спокусливої ведучої, а потім не може згадати, чи було все це насправді. Або, знов-таки, зрозуміти, чи може це вважатися театром.
Утім, в умовах, близьких до катастрофи, все зазвичай рятує фінальний свисток судді. Відпустка закінчується, розсварені батьки знову сходяться, і буденний театр знову починається з вішака у передпокої рідної квартири.
Ігор Бондар-Терещенко
Коментарі
Останні події
- 14.07.2025|09:21V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» презентує цьогорічну програму
- 11.07.2025|10:28Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
- 10.07.2025|23:18«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
- 08.07.2025|18:17Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року