Re: цензії
- 16.04.2026|Богдан Дячишин, лауреат премії імені Івана Огієнка, ЛьвівДух щемливого чекання
- 16.04.2026|Олексій СтельмахМайбутнє приходить зненацька
- 15.04.2026|Михайло Жайворон«Земля гніву» Михайла Сидоржевського
- 15.04.2026|Оксана Тебешевська, заслужений вчитель УкраїниМандрівка в «химерні» світи Юрія Бондаренка
- 11.04.2026|Богдан СмолякТутешні час і люди
- 11.04.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськДо себе приходимо з рідними
- 09.04.2026|Анастасія БорисюкСонце заходить, та не згасає
- 08.04.2026|Маргарита ПадійА хто сказав, що наш світ є істинним, реальним?
- 07.04.2026|Микола Миколайович ГриценкоБунт проти розуму як антиспоживацький протест
- 07.04.2026|Віктор ВербичІгор Павлюк: «Біль любові. Дивний біль»
Видавничі новинки
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Наступление мифа
А. Григоренко Мэбэт (История человека тайги). – М., ООО «РА Арсис-Дизайн» (ArsisBooks), 2011. – 232 с.
Выверенная простота слога и четкость композиции: прозрачностью и строгостью они напоминают северный воздух. Ни излишней метафорики, ни ненужных украшений-побрякушек.
Родился в тайге, в каком-то времени и месте, Мэбэт, любимец богов. Эгоистичный как Ларра, но спокойнее, увереннее и цельнее, он ни в чем не знал отказа и всегда получал желаемое, счастье принимал как должное. Охота была неизменно удачна, сражения оканчивались победами, женщины подчинялись каждому слову. У Мэбэта было слишком много, словно он не просто человек, а дитя богов. Но на каждый яд есть противоядие, в каждом правиле есть исключения, любой заговор имеет ахиллесову пяту. И Мэбэт, не знавший поражений, сам согласится стать просто человеком, миновать страшные девять чумов – таежный ад (чистилище?), совершая чудо во имя жизни и любви.
Все это напоминает не только джармушевского «Мертвеца» или странствия греко-римских героев, но и отчетливо связано с северной мифологией. Легенды, поверья и сказания ненцев проступают говорящими медвежьими головами, ведьмами-шаманками, страшными ликами потустороннего мира. Быт проявляется также отчетливо: именами (Мэбэт, Хадне, Хадко, Ядне, Няруй, Войпель), племенами, обрядами (которые главный герой старательно не соблюдает), значимостью цвета в оперении стрел, едой, жилищами и описанием тягот зимнего существования. А еще – выверенной простотой слога и четкостью композиции: прозрачностью и строгостью они напоминают северный воздух. Ни излишней метафорики, ни ненужных украшений-побрякушек: «И вдруг Мэбэт понял — не красота нежданной невесты и не остатки отчаяния заговорили в Хадко. В нем проснулась та изначальная, самая первая, звериная война, которая предшествовала всем войнам — за земли, богатства и власть, ради мести, славы или простого желания убить. Это война за женщину. Звери разрывают друг друга в битвах за самку. Боги ревнуют и бьются за благосклонность богинь. Женщины — первая добыча племени, выброшенного судьбой в чужие необжитые места. Потом, если набег выйдет удачным и существование племени не прекратится, в силу вступит обычай. Но первая война остается первой войной — она прячется глубоко в крови мужчины и выходит наружу, когда все приходится начинать сначала…».
«Мэбэт» – полувестерн, полусказка, увлекательное таежное преданье с мистическим уклоном. Но при всей своей неповторимости роман Григоренко не так одинок в современной литературе, как может показаться. Исконный уральский фольклор использует Алексей Иванов, мифы олонхо живут в «Земле удаганок» Ариадны Борисовой, северной мифологией пропитан «Номер Один, или в садах других возможностей» Людмилы Петрушевской, сказами Бажова полнится «2017» Ольги Славниковой. И это только те авторы, которые сознательно дистанцировались от жанра фэнтези. Как кажется, прорастание фольклора в современную литературу вполне может стать тенденцией. При осторожном и нешаблонном использовании такой материал – золотая жила для писателя, предпочитающего обыгрывать многомерность реальности. Григоренко в «Мэбэте» взял фольклор не просто фоном, а сплавил ненецкую мифологию почти что в эпос. Получилось как минимум интересно.
Александра Гуськова
Коментарі
Останні події
- 17.04.2026|09:16Зоряна Кушплер презентує «скарби свого серця»
- 15.04.2026|18:40Хроніки виживання та журналістської відданості: у Києві презентують книжку Євгена Малолєтки «Облога Маріуполя»
- 15.04.2026|18:25В Україні запускається Korali Books - перше видавництво, повністю орієнтоване на жіночу аудиторію
- 11.04.2026|09:11Україна на Bologna Children´s Book Fair 2026: хто представить країну в Італії
- 11.04.2026|08:58Віктор Круглов у фіналі «EY Підприємець року 2026»
- 07.04.2026|11:14Книга Артура Дроня «Гемінґвей нічого не знає» підкорює світ: 8 іноземних видань до кінця року
- 07.04.2026|11:06Українське слово у світі: 100 перекладів наших книжок вийдуть у 33 країнах
- 06.04.2026|11:08Перша в Україні spicy-серія: READBERRY запускає лінійку «гарячих» книжок із шкалою пікантності
- 06.04.2026|10:40Україна на Брюссельському книжковому ярмарку: дискусії, переклади та боротьба за європейські полиці
- 03.04.2026|09:24Кулінарія як мова та стратегія: у Відні презентували книгу Вероніки Чекалюк «Tasty Communication»
