Re: цензії
- 19.06.2026|Павло Пантелеєнко, педагог, філологПовернення до першоджерел крізь магію літа
- 19.06.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськОбережно там, де стрибають Мерседеси!
- 15.06.2026|Дана ПінчевськаЦе воює вона. За нашу і вашу свободу
- 12.06.2026|Дана Пінчевська, мистецтвознавецьПутівник мистецькими жанрами: «Живопис...» Катерини Липи
- 10.06.2026|Ігор ЗіньчукЯк знайти шлях до успіху компанії?
- 05.06.2026|Ганна Клименко-СиньоокПеретин - Перехід - Присутність: Містичні лабіринти прозопису Алли Рогашко
- 04.06.2026|Тетяна Качак, докторка філологічних наук, професорка Карпатського національного університету імені Василя Стефаника«Українська ластівка» в культурно-історичному вимірі та міждисциплінарній інтерпретації Лідії Ковалець
- 31.05.2026|Надія ПознякВивільнення пам´яті
- 31.05.2026|Ігор ЧорнийКоли жінці нудно
- 30.05.2026|Віктор Палинський«Війна у лісовій пісні»
Видавничі новинки
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
«Зона» Джеффа Дайера
На удивление захватывающая книжка британского писателя и автора The Guardian и The New York Times про «Сталкера» Тарковского
Из всей обязательной киноподборки студента «Сталкер» в 2012 году вызывает, наверное, наименьшие позывы прочитать о нем умный текст. За тридцать с лишним лет из не самого многослойного фильма, кажется, высосали все возможные смыслы и захоронили в саркофаге его собственной значимости. Трогать его сейчас — все равно что снова копаться в «Космической одиссее» или «Блоу-ап» — занятие довольно узкоспециализированное. И тем не менее.
Формально «Зона» — почти что покадровый пересказ «Сталкера», на деле — эссе про отношения автора с одним отдельно взятым фильмом. Дайер признается, что взялся за книгу в целях терапии «райтерс блока»; по сути, она могла быть о любом другом кино, но так вышло, что это — его любимое. Тут важно, что автор не киновед и не Дэвид Бордвелл, «Зона» — в наименьшей степени академический текст. У Дайера среди прочего есть полуавтобиографические работы про джаз или о том, как у него не выходит труд о писателе Лоуренсе, и новая книжка сделана примерно по тем же правилам.Любовь к подробному пересказу кино — привычка, за которую обычно хочется больно ударить, но Дайер, во-первых, не самый глупый рассказчик, во-вторых, нашел для священной темы какую-то совсем неподходящую, казалось бы, интонацию. Про пиетет к Тарковскому на Западе можно не говорить: прикасаться к нему без спросу там еще больший моветон, чем у нас. И многие наверняка поднимут на «Зону» бровь: автор то и дело отвлекается, рефлексирует над утерей любимого рюкзака и неудавшимся опытом группового секса и вообще ведет себя как варвар в церкви. Но научный анализ фильма, кажется, последнее, чего Дайер хочет; смысловой клубок в книге — набор давно разжеванных истин, самим Тарковским в том числе (статичность времени? Зона как ГУЛАГ? о´кей).
Несмотря на то, что ироничная интонация, понятно, призвана десакрализировать «Сталкера», снять его с пьедестала, Дайер в него очевидно влюблен. Его «Зона» на самом деле — публичная демонстрация весьма интимного контакта с фильмом. Ворох авторских свободных ассоциаций (Генри Джеймс, Жижек, вестерны и «Итальянская работа» сосуществуют здесь на равных правах) — примерный слепок того, как смотрит любимое кино по десятому разу каждый из нас.
У автора явно присутствует недоверие к эпигонам Андрея Арсеньевича: подзатыльники получают Звягинцев, Триер (с которым у автора неожиданно случается приступ элитизма: «все фильмы ужасов глупые») и даже несчастный Ангелопулос. Но ставить это ему в вину — что обвинять любовное письмо в субъективности. Дайер, кажется, придумал тут новый киноведческий жанр — разговор по душам.
Василий Миловидов
Коментарі
Останні події
- 11.06.2026|14:37«Діамантова змійка»: мистецтво паризьких салонів
- 31.05.2026|06:35Стартував прийом заявок на Премію імені Романа Гамади 2026
- 31.05.2026|06:21Українська стрічка «Паляниця» здобула престижну нагороду на американському фестивалі ETHOS Film Awards
- 30.05.2026|15:00Ніна Мюррей – лауреатка премії Drahoman Prize за 2025 рік
- 29.05.2026|07:54Гуцули, цимбали і гори: музикант hOsT представляє сингл-ремікс Hutsuly
- 29.05.2026|07:50«Японські книги дітям України»: велика гуманітарна ініціатива «Ранку» та Shikosha
- 25.05.2026|17:00Внаслідок нічної атаки на Київ пошкоджено будинки письменниць Олени Захарченко та Ірини Цілик
- 23.05.2026|04:17Навколо літератури зібрано 2,5 мільйони гривень для дітей: Артур Дронь провів благодійний вечір у Львові
- 23.05.2026|04:11Нова частина епічної фентезі-саги про Кия об’єднує українську, кельтську та давньогрецьку міфології у власному всесвіті
- 21.05.2026|13:07В Ужгороді оголосили короткий список VIІІ Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея
