Такі висновки не варто сприймати безапеляційно, однак тема читання в Україні "болить" не перший рік. Нещодавно уряд України схвалив Концепцію державної цільової національно-культурної програми популяризації української видавничої продукції та читання на 2014—2018 рр. На його розгляд має бути подано проект цього документа. Та навіть якщо програму вдасться реалізувати, читацька "крига" не скресне миттєво. Як сьогодні можна популяризувати читання, просувати книжку, причому не в реальному, а у віртуальному просторі? Іноземні фахівці з промоції книжки звертають особливу увагу на он-лайнове просування видань. Таким промошляхом ідуть і деякі учасники українського книжкового ринку, відзначаючи його не стрімку, проте поступову ефективність. А втім, у нас задіяно не весь арсенал мережевої промоції читання. 

За підрахунками компанії InMind на замовлення Інтернет асоціації України, станом на перший квартал 2013 р. в Україні налічується приблизно 20 млн реальних користувачів Інтернету (тобто тих, хто використовує мережу раз на місяць і частіше). Експерти прогнозують, що ця цифра до кінця року має зрости. Тож пропагувати читання й просувати книжку в мережі є серед кого, головне — знайти спосіб відкрити щільно запечатаний футляр аудиторії, яка недостатньо (а то й зовсім) не цікавиться книжками. 

Ось що думають про важливість і результативність промоції читання в інтернеті вітчизняні фахівці книжкової справи.

Олена Мовчан, головний редактор видавництва "Грані-Т":

— Нині Інтернет — єдиний майданчик для промоції книжки й читання, на якому можна грати за власними правилами, зі своїм стилем і добором інформації, запросивши читачів на власну територію — сайт і видавничі сторінки в соціальних мережах. Завдяки Інтернету неозброєним оком видно рівень активності читачів. Кількість користувачів наших видавничих сторінок і сайту зростає — без різких стрибків, однак поступово і стабільно. Поступово зростають і продажі через Інтернет. Також ми працюємо над підвищенням культури користування Інтернетом у дітей, проводячи конкурси в мережі. Пропонуємо перестати боротися "з вітряками" — з Інтернетом, що став невід´ємною реалією нашого часу. Кожна дитина має право і повинна жити в сучасному світі, уміти його використати для свого комфортного розвитку.

Вікторія Руденок, директор з розвитку книжкового проекту "Читайка":

— Найактивніша аудиторія серед наших аккаунтів — на платформі Facebook. Але якщо для участі в конкурсі, акції потрібно зробити фото, малюнок, відгук, есе тощо — аудиторія не є активною. Аудиторія соцмереж прагне простих дій: перепостити цікавий контент, відповісти на запитання, зробити стислий коментар. Треба шукати підходи, аби достукатися до неї. Торік реалізувався дуже вдалий проект з участю Руслани Писанки на сторінках родинного журналу — кулінарний фото-конкурс, дублі були також на платформах ФБ та ВК. Найкраще поєднувати інформування про різні активності на інтернет-ресурсах та у традиційних ЗМІ. Критерій ефективності нашої роботи в мережі — збільшення відвідуваності сайту, кількості людей в основних соціальних спільнотах. Звісно, це впливає і на комерційні показники роботи. Інтернет дозволяє значно простіше відстежувати ефективність і вплив різних дій на важливі показники. 

Сергій Руденко, власник літературного порталу "Буквоїд":

— Не всі читають в Інтернеті, не всі читають "Буквоїд". Урешті-решт — не всі в Україні взагалі щось читають. Утім, я прихильник тези про те, що книжка може жити лише тоді, коли про неї знають читачі. Вони повинні бачити її обкладинку — як мінімум, читати відгуки про цю книжку, знати автора цієї книжки (або щось чути про автора). Тому, власне, я й взявся за створення "Буквоїда". Його щоденно відвідує від 3 до 5 тис. чоловік. Відсутність навігації у книжковому світі відштовхує від книжки читачів. Результативним же може бути лише промо книжки, в якому беруть участь телебачення, радіо, друкована преса та електронні ЗМІ. Навряд чи промо книжки в інтернеті може створити "вибух" навколо якоїсь книжки. Якщо це й буває, то йдеться про якісь винятки. Промо книжки в Інтернеті має іншу мету — донести читачам інформацію про нову книжку. Чи можна створити мегапопулярний книжковий ресурс? Можна. Але для цього потрібні серйозні інвестиції.

Книжкове "павутиння"

Як способи промоції зазвичай використовують книжкові рецензії та огляди, інтерв´ю з письменниками, анонсування подій про випуск нових творів, літературні дайджести, рейтинги. Більше дізнатися про книжку дозволяє онлайн-телебачення. Інша річ, що для переліку українських передач такого спрямування достатньо одного пальця — "Книга.UA" ("Перший національний"), яка доступна онлайн. 

Важливо, щоб промо поширювалося українським Інтернетом і в оригінальніших формах, як, скажімо, у вигляді буктрейлера. Наприклад, на сайті однієї з українських книгарень демонструють промо-ролик на книжку Еда Стаффорда "Уздовж Амазонки". На сьогодні його переглянуло понад 4 тис. користувачів інтернету. Навряд чи стільки людей прочитали б рецензію на книжку. Однак у нас буктрейлери створюють нечасто, хоча "заверстати" відео й навіть викласти його безкоштовно на "YouTube" зовсім нескладно. "Найчастіше буктрейлери — ініціатива авторів книжок. Видавці до цього виду промоції ставляться скептично. Як, зрештою, — й до інших способів реклами книжок. Створення буктрейлера і розміщення його в мережі — дрібні гроші для видавців. Головне — мати бажання, якого в більшості учасників книжкового ринку немає, — ділиться досвідом Сергій Руденко. Натомість у мережі є іноземні сайти, присвячені таким відеороликам. Минулої зими в країні-сусідці пройшов Усеросійський конкурс буктрейлерів. Можливо, і в нас із часом буктрейлери будуть більш популярними. На цьогорічному Першому фестивалі книжкової реклами "Клепка" навіть окрему номінацію виділили відеорекламі, у якій переміг буктрейлер до книжки Максима Кідрука "Бот". 

Час від часу українські книжкові портали, книгарні влаштовують мережеві фото- та відеоконкурси, конкурси на найкращу рекомендацію до книжки, скеровані на промоцію читання. 

Долучити книголюбів до комунікативного простору можна через форуми літературного спрямування, чати з письменниками. Американська спеціалістка із промоції книжки Стівен Міллер серед способів просування видань виділяє веб-сайти письменників, комунікацію авторів із блогерами. Далеко не всі вітчизняні письменники мають офіційні сайти, а деякі з наявних, зживають себе через брак свіжої інформації. Однак інколи пропонують доступ до деяких творів авторів (наприклад, на сайтах Оксани Забужко, Василя Шкляра, Івана Андрусяка, Міли Іванцової). А ось блоги письменників трапляються частіше. Така комунікація може обернутися зиском і для авторів, про що свідчить досвід Бориса Акуніна, який видав свій блог у вигляді книжки "Любов до історії". Російський письменник активно працює з прихильниками в мережі. Так, 2000-го року він запропонував читачам продовжити оповідання "Table-talk 1882 року", а ще — популяризує героя власної серії історичних детективів Ераста Фандоріна, створивши сайт персонажа. До такої практики свого часу вдалося одне з російських видавництв, що створило сайт Улісса Мура із книжкової серії для підлітків "Секретні щоденники Улісса Мура". 

Зацікавити читанням можна через книжкові соціальні мережі. Одна з найпопулярніших — "Goodreads", де створюють власні книжкові полиці, отримують розсилку книжкових новинок, коментують вибір книжок друзів. Схожими є книжкові соцмережі "Shelfari", "BookGlutton". В Україні аналогів таких мереж поки що не існує. Може, у межах вищезгаданої програми створять? Хоча… (вже уявляю ваші скептичні усмішки). 

Запитайте Інтернет "Яку книжку читати далі?". На це цікаво відповідає британський сайт "Whichbook", пропонуючи пошук книжки навіть за настроєм користувача: у спеціальній пошуковій системі зазначається, що користувач хоче прочитати (веселе чи сумне, коротке чи довге тощо). "Whichbook" представляє анотацію обраної книжки, і якщо читача видання зацікавило, він може придбати його електронну версію. Також сайт дозволяє надіслати знайомим посилання на книжку. Не така потужна технічно, однак об´єднує любителів почитати й поділитися враженнями сторінка на Facebook на ім´я "Моя книга". 

На шляху до промо книжки у пригоді можуть стати комп´ютерні ігри, побудовані на літературних творах. І, звісно, варто брати ініціативу у свої руки, як це роблять іноземні книголюби, ділячись у "YouTube" враженнями від прочитаних книжок. Для цього потрібно небагато: любов до читання, веб-камера та Інтернет.

Дарина Фіалко