
Re: цензії
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
- 26.05.2025|Ігор ЗіньчукПрагнення волі
- 26.05.2025|Інна КовальчукДорога з присмаком війни
Видавничі новинки
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
- Тетяна Трощинська. «Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина»Проза | Буквоїд
- Петро Панч. «Голубі ешелони»Проза | Буквоїд
- Олександр Клименко. "Метапрозорість"Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
Нехай від заходу до сходу всі чують Радіо Свободу – Ірванець
Презентація збірки поезії українського письменника і поета Олександра Ірванця відбулася у Києві.
Книга «Вибране за 33 роки» підскарбія Бу-Ба-Бу присвячена його 33-й річниці творчості. Ірванцю подобається, щоб його називали поетом. Він хоче, щоб в українські літературі стало менше мінорності і присвячує рядки Радіо Свобода.
– Сашко, ми з тобою не від учора знайомі. Ти пишеш вірші 33 роки. Як упродовж цього часу змінився Ірванець?
– Скажемо так, я став, як вино переброджує на оцет. Я став кислим вином. Я був молодим, ігристим вином. А тепер я таке кисле, витримане, давнє, практично колекційне вино (сміється).
– Тобто, більше стало сатири?
– Сарказму. Не обов’язково сатири. Сатира є політична, яку я тут читав. Але ж є сатира і щодо себе. Тобто, «помри від простати, щоб у пісні постати». Насправді з віком дивишся на себе більше тверезо і більш саркастично.
– У більшості українська поезія та і проза є такою плаксивою, страждальницькою… У твоїй творчості немає цього. Як ти оцінюєш цей феномен української літератури?
Мені б хотілося, щоб пропорція цієї мінорної поезії все-таки зменшувалася в українській творчості. Цей такий плач над собою, негарний
– Ні, ну це аксіома. Така поезія. Серед неї буває навіть висока поезія. Але вона на мінорній ноті створена. Це не моє. Насправді не тільки я, а всі троє «бубабістів», ми писали протилежну поезію. Ну якось так сталося. Можливо, ми могли б бути і ліричними, мінорними поетами, але не вийшло. Мені б хотілося, щоб пропорція цієї мінорної поезії все-таки зменшувалася в українській творчості. Цей такий плач над собою, він негарний. Хочеться чогось світлого та оптимістичного. Як би важко не було, а важко насправді, але якщо будеш нюняти, краще не стане.
– Ти себе все-таки бачиш письменником чи поетом?
Коли мене називають поетом, я тішуся
– Поет – це дуже почесне звання. Хотілося б лишатися поетом. У принципі, я пишу. Я пишу зараз і коли мене називають поетом, я тішуся. Але в сумі, я вже і письменник, тому що я і прози трохи написав, і далі пишу, і п’єси писав, і перекладав. Тобто, я різножанровий. Але дійсно, я починав як поет, і мені приємно. Поет – це почесне звання.
– Тобто, тобі більше подобається, щоб тебе називали поетом?
– Так, безперечно.
– Який у тебе найулюбленіший твій вірш?
– Ну, я не знаю. Їх декілька. Зазвичай, найулюбленіший – це останній, який написався. Тобто, як наймолодшу дитину найбільше люблять. Тобто, від останнього вірша прешся, тащишся і перечитуєш його у голові. А що ж до «евергрінів», то я не знаю, що назвати. Назву «Санітарочку Раю». Є «Eine kleine Nachtmusik», який я теж вважаю своїм улюбленим. Ну таких 5-10 набереться.
– Є плани у майбутньому писати вірші?
– Зараз плани всякі. Планується – проза. Вірші – не плануються, а вискакують самі навіть, коли ти їх не чекаєш. Безперечно, вірші будуть, не залежно від планів. А у планах проза – великий черговий роман.
– Ти є блискучим піїтом. Склади щось сходу про Радіо Свобода.
– В риму?
– В риму.
– Нехай від заходу до сходу всі чують Радіо Свободу. Ну що я ще вироджу. Я міг би, але б то було нецензурно (сміється).
Тетяна Ярмощук
Коментарі
Останні події
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
- 18.06.2025|19:26«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем
- 16.06.2025|23:44Під час «Книжкового двіжу» в Луцьку зібрали 267 892 гривень на FPV-дрони
- 16.06.2025|16:24«Основи» видадуть повну версію знаменитого інтерв’ю Сьюзен Зонтаґ для журналу Rolling Stone
- 12.06.2025|12:16«Видавництво Старого Лева» презентує фентезі від Володимира Аренєва «Музиканти. Четвертий дарунок»