
Re: цензії
- 14.09.2025|Тетяна Колядинська, м. ДніпроЗа якими правилами “грали” радянські засоби масової інформації
- 03.09.2025|Ольга Шаф, м. Дніпро«Був на рідній землі…»
- 02.09.2025|Віктор ВербичКнига долі Федора Литвинюка: ціна вибору
- 01.09.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиОдухотворений мегавулкан мезозойської ери
- 25.08.2025|Ярослав ПоліщукШалений вертеп
- 25.08.2025|Ігор ЗіньчукПравди мало не буває
- 18.08.2025|Володимир Гладишев«НЕМОВ СТОЛІТЬ НЕБАЧЕНИХ ВЕСНА – ПЕРЕД ОЧИМА СХОДИТЬ УКРАЇНА»
- 12.08.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськПолтавська хоку-центричність
- 07.08.2025|Ігор ЧорнийРоки минають за роками…
- 06.08.2025|Ярослав ПоліщукСнити про щастя
Видавничі новинки
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
- Мар’яна Копачинська. «Княгиня Пітьми»Книги | Буквоїд
- "Моя погана дівчинка - це моя частина"Книги | Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Нехай від заходу до сходу всі чують Радіо Свободу – Ірванець
Презентація збірки поезії українського письменника і поета Олександра Ірванця відбулася у Києві.
Книга «Вибране за 33 роки» підскарбія Бу-Ба-Бу присвячена його 33-й річниці творчості. Ірванцю подобається, щоб його називали поетом. Він хоче, щоб в українські літературі стало менше мінорності і присвячує рядки Радіо Свобода.
– Сашко, ми з тобою не від учора знайомі. Ти пишеш вірші 33 роки. Як упродовж цього часу змінився Ірванець?
– Скажемо так, я став, як вино переброджує на оцет. Я став кислим вином. Я був молодим, ігристим вином. А тепер я таке кисле, витримане, давнє, практично колекційне вино (сміється).
– Тобто, більше стало сатири?
– Сарказму. Не обов’язково сатири. Сатира є політична, яку я тут читав. Але ж є сатира і щодо себе. Тобто, «помри від простати, щоб у пісні постати». Насправді з віком дивишся на себе більше тверезо і більш саркастично.
– У більшості українська поезія та і проза є такою плаксивою, страждальницькою… У твоїй творчості немає цього. Як ти оцінюєш цей феномен української літератури?
Мені б хотілося, щоб пропорція цієї мінорної поезії все-таки зменшувалася в українській творчості. Цей такий плач над собою, негарний
– Ні, ну це аксіома. Така поезія. Серед неї буває навіть висока поезія. Але вона на мінорній ноті створена. Це не моє. Насправді не тільки я, а всі троє «бубабістів», ми писали протилежну поезію. Ну якось так сталося. Можливо, ми могли б бути і ліричними, мінорними поетами, але не вийшло. Мені б хотілося, щоб пропорція цієї мінорної поезії все-таки зменшувалася в українській творчості. Цей такий плач над собою, він негарний. Хочеться чогось світлого та оптимістичного. Як би важко не було, а важко насправді, але якщо будеш нюняти, краще не стане.
– Ти себе все-таки бачиш письменником чи поетом?
Коли мене називають поетом, я тішуся
– Поет – це дуже почесне звання. Хотілося б лишатися поетом. У принципі, я пишу. Я пишу зараз і коли мене називають поетом, я тішуся. Але в сумі, я вже і письменник, тому що я і прози трохи написав, і далі пишу, і п’єси писав, і перекладав. Тобто, я різножанровий. Але дійсно, я починав як поет, і мені приємно. Поет – це почесне звання.
– Тобто, тобі більше подобається, щоб тебе називали поетом?
– Так, безперечно.
– Який у тебе найулюбленіший твій вірш?
– Ну, я не знаю. Їх декілька. Зазвичай, найулюбленіший – це останній, який написався. Тобто, як наймолодшу дитину найбільше люблять. Тобто, від останнього вірша прешся, тащишся і перечитуєш його у голові. А що ж до «евергрінів», то я не знаю, що назвати. Назву «Санітарочку Раю». Є «Eine kleine Nachtmusik», який я теж вважаю своїм улюбленим. Ну таких 5-10 набереться.
– Є плани у майбутньому писати вірші?
– Зараз плани всякі. Планується – проза. Вірші – не плануються, а вискакують самі навіть, коли ти їх не чекаєш. Безперечно, вірші будуть, не залежно від планів. А у планах проза – великий черговий роман.
– Ти є блискучим піїтом. Склади щось сходу про Радіо Свобода.
– В риму?
– В риму.
– Нехай від заходу до сходу всі чують Радіо Свободу. Ну що я ще вироджу. Я міг би, але б то було нецензурно (сміється).
Тетяна Ярмощук
Коментарі
Останні події
- 11.09.2025|19:25Тімоті Снайдер отримав Премію Стуса-2025
- 10.09.2025|19:24Юліан Тамаш: «Я давно змирився з тим, що руснаків не буде…»
- 08.09.2025|19:3211 вересня стане відомим імʼя лауреата Премії імені Василя Стуса 2025 року
- 08.09.2025|19:29Фестиваль TRANSLATORIUM оголосив повну програму подій у 2025 році
- 08.09.2025|19:16В Україні з’явилася нова культурна аґенція “Терени”
- 03.09.2025|11:59Український ПЕН оголошує конкурс на здобуття Премії Шевельова за 2025 р
- 03.09.2025|11:53У Луцьку — прем’єра вистави «Хованка» за п’єсою іспанського драматурга
- 03.09.2025|11:49Літагенція OVO офіційно представлятиме Україну на Світовому чемпіонаті з поетичного слему
- 02.09.2025|19:05«Пам’ять дисгармонійна» у «Приватній колекції»
- 27.08.2025|18:44Оголошено ім’я лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка-2025