Re: цензії
- 23.01.2026|Віктор Палинський…І знову казка
- 23.01.2026|Ніна БернадськаХудожніми стежками роману Ярослава Ороса «Тесла покохав Чорногору»
- 20.01.2026|Ігор ЧорнийЧисті і нечисті
- 18.01.2026|Ігор ЗіньчукПеревірка на людяність
- 16.01.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськЗола натщесерце
- 16.01.2026|В´ячеслав Прилюк, кандидат економічних наук, доцентФудкомунікація - м’яка сила впливу
- 12.01.2026|Віктор Вербич«Ніщо не знищить нас повік», або Візія Олеся Лупія
- 12.01.2026|Микола ГриценкоВитоки і сенси «Франкенштейна»
- 11.01.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськДоброволець смерті
- 08.01.2026|Оксана Дяків, письменницяПоетичне дерево Олександра Козинця: збірка «Усі вже знають»
Видавничі новинки
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
«Персональний Майдан» Оксани Забужко
Український палімпсест. Оксана Забужко в розмові з Ізою Хруслінською / пер.з польською Д.Матіяш; за ред.І Андрусяка та О.Забужко.–К.: КОМОРА, 2014. – 408 с.
Цю книжку складно осягнути за один вечір. Але якщо вас тягне на роздуми про національну літературу, фемінізм, минуле та майбутнє батьківщини, то «Український палімпсест» – те, що треба для похмурих осінніх вечорів. Ніяких зайвих солодощів чи сентиментальностей. Виважений погляд на деякі історичні факти і власну долю. «Український палімпсест» складається з 16 інтерв’ю. Оксана Забужко назвала цю книгу «персональним Майданом». Стрімкий діалог з польською журналісткою Ізою Хруслинською перетворився аж у 400 сторінок дрібним шрифтом.
У першому інтерв’ю Забужко поринає в радянське минуле України. Вона розглядає цей епохальний досвід на прикладі своєї родини, яка зазнала переслідувань через політичні переконання. Авжеж, «український буржуазний націоналізм» – це доволі серйозне звинувачення на той час. Але Оксана Забужко попри цю складну ситуацію залишилася безнадійно буржуазною і, звичайно, українкою. Людиною, впевненою в тому, що «незалежність – це не одноразовий акт, це цілий процес». Письменниця з юності намагалася балансувати між дійсністю «періоду застою» і жагою до змін. Насамперед в неї було бажання, щоб Україна позбавилася так би мовити колоніального клейма СРСР. Сучасність яскраво демонструє: ця мрія Забужко ще не втілилася у життя, ні в політичному, ні в економічному, ні в культурному сенсі.
Письменниця вважає, що «сучасна Україна – це своєрідний мікс, через це вона залишається загадковою і для інших, і для самої себе». Шар самобутньої української культури давно знищили (згадаймо «Розстріляне Відродження» 30-х років). Замість цього радянська влада створила штучне пропагандистське середовище, в якому добре почувався письменник-функціонер, що виконує замовлення партії. Тож довгий час той невидимий, але конче потрібний для літературного процесу діалог письменника і читача був слабким. «Народна» радянська література мала опосередковане відношення до народу, існуючи у своєму соцреалістичному вакуумі.
Минув час, а українська література лише потроху приходить до тями, збагачується сюжетами і жанрами, відроджує свою цілісність. Тож Оксана Забужко, як автор роману «Польові дослідження з українського сексу», зробила свій внесок у розвиток сучасної літератури. Без нав’язливої офіціозності та вульгарності, незважаючи на провокаційну назву твору.
Згадуючі свої перші твори, Забужко розмірковує на тему роману: «Коли тобі сімнадцять років, ти ще не усвідомлюєш, що певні романи письменник може створити лише у зрілому віці». Якщо вже провести паралель, то сучасна українська література (можна ще ввернути модний вираз «постколоніальна») ще досить молода. Тому вона має небагато зрілих романів, що здатні вразити не лише українського читача, а й закордонного (хоч бельгійського, хоч зімбабвійського). Але обнадійлива перспектива існує. І якщо, врешті-решт, погодитися з Оксаною Забужко про схильність українців до бунту, то національна літературна революція цілком реальна у майбутньому.
Катерина Холод
Коментарі
Останні події
- 25.01.2026|08:12«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Красне письменство»
- 24.01.2026|08:44«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Хрестоматія»
- 23.01.2026|18:01Розпочався прийом заявок на фестиваль-воркшоп для авторів-початківців “Прописи”
- 23.01.2026|07:07«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Візитівка»
- 22.01.2026|07:19«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Софія»
- 21.01.2026|08:09«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Обрії»
- 20.01.2026|11:32Пішов із життя Владислав Кириченко — людина, що творила «Наш Формат» та інтелектуальну Україну
- 20.01.2026|10:30Шкільних бібліотекарів запрошують до участі в новій номінації освітньої премії
- 20.01.2026|10:23Виставу за «Озерним вітром» Юрка Покальчука вперше поставлять на великій сцені
- 20.01.2026|10:18У Луцьку запрошують на літературний гастровечір про фантастичну українську кухню
