Молоде київське видавництво «Фонтан казок», отримавши «джек-пот» у вигляді багаторічного літредактора «Граней-Т» Івана Андрусяка, тут-таки на радість читачам продовжило добру гранівську традицію видання сучасної української дитячої поезії. І хоча серія «Добрі вірші» поки що може похвалитися лише трьома книжечками – властиво, самого Івана Андрусяка, Василя Карп’юка та Юрія Бедрика – проте ці речі точно не пройдуть непоміченими в читачів.

Новинка «Добрих віршів» – збірка поезій Юрія Бедрика «Снюсь-нюсь-нюсь». Вам може видатися дивною така назва: от що таке «нюсь» – спитаєте ви. Відповідь отримаєте, прочитавши назву вголос. А прочитавши, матимете перше уявлення про нові вірші Юрія Бедрика – у них багато гри з мовою, гумору й логічних парадоксів, які буде цікаво розгадувати молодшим школярам. Бо саме для них, а не для дошкільнят, очевидячки, ці вірші. Читачі Бедрика виросли з «Тьоті Бегемоті» й доросли до «Снюся» – між двома дитячими книжками цілком дорослого й у міру класицистичного поета минуло аж 5 років!

За цей час Юрій Бедрик устиг написати нових дитячих віршів – здебільшого про звірят, та й то про екзотичних, яких українські малюки хіба в зоопарку чи по «BBC» побачать, – і вдосталь погратися з мовою. Як-от у вірші «Безслонів’я»:

Хоч би де прогупотів я,
Бивнем трощачи гілляччя, –
Скрізь
Безслоння,
Безслонів’я,
Безслонеча,
Безслоняччя…
І над Нілом срібнорибним,
І в гущавинах, де пальми,
Геть ні з ким слоноподібним
Не зустрінемось, на жаль, ми.
Роззираюся спроквола,
Зупинившись на пригірку:
Ні слониночки довкола –
Сам-один,
як слон у цирку…

Утім, є вірші й цілком традиційні, як «Тьотя Бегемотя і годинник» чи «У зайця», де перераховано всі-всі види капусти. А є – дотепні, як «Черепашачий садочок», які треба читати вголос, – завдяки повторам дуже скоро цей вірш ви читатимете всі разом:

Черепаха сина й дочок
Виряджала в дитсадочок:
«Нумо, дітки, тупу-тупу
У молодшу нашу групу!»
Та допоки черепашки,
Бідолашки-горопашки…

– далі можете здогадатися, скільки всього черепашатам доводилося переробити до того часу, як вийти з дому й скільки важливих і невідкладних справ чекало на них дорогою до садочку. Нікого не нагадує? 

Але вірші – це тільки один компонент «Снюся», хоч і вельми важливий. Видання приваблює насамперед оригінальним оформленням: усі ілюстрації виконано на тканині, молода художниця Аліна Віліщук навіть вишила окремі елементи вручну. Книжка вийшла дуже стримана в кольорах і формах – проте іншої такої в наших книгарнях поки що не знайти. Окремий плюс виданню – візуальна гра з текстом: деякі слова виділено кольором чи шрифтом, вірші мовби стають елементом ілюстрації і, хочеться вірити, дітлахам такий текст буде куди цікавіше читати, ніж одноманітні чорні рядки.

Ольга Купріян