Re: цензії

17.06.2025|Ігор Чорний
Обгорнена сумом смертельним душа моя
13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Звичайний читач, який став незвичайним поетом
12.06.2025|Ігор Зіньчук
«Європейський міст» для України
07.06.2025|Ігор Чорний
Сни під час пандемії
03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Каміння не мовчить: контур герменевтики
26.05.2025|Ігор Зіньчук
Прагнення волі
26.05.2025|Інна Ковальчук
Дорога з присмаком війни
23.05.2025|Ніна Бернадська
Голос ніжності та криці
23.05.2025|Людмила Таран, письменниця
Витривалість і віру маємо плекати в собі
15.05.2025|Ігор Чорний
Пірнути в добу романтизму

Літературний дайджест

Відбувся вповні

На 88-му році життя помер лауреат Нобелівської премії з літератури, автор роману «Бляшаний барабан» Гюнтер Грасс.

Новину про смерть знаменитого німецького письменника, скульптора і художника за освітою, лауреата Нобелівської премії з літератури Гюнтера Грасса повідомив у своєму мікроблозі мер Гданська Павел Адамович. Це єдиний польський політик, який не засудив народженого у теперішньому Гданську митця за те, що він наприкінці Другої світової війни добровільно вступив до лав «Ваффен-СС» — елітних військ Третього рейху. Тоді як екс-президент Польщі Лех Валенса заявив, що при зустрічі з Гюнтером Грассом не подасть йому руки, не сяде поруч і взагалі вимагав від письменника відмовитися від звання Почесного громадянина міста Гданськ. Гюнтер Грасс не зважав на панічні витівки поляків і продовжував мирно жити в околицях Любека на півночі Німеччини, де 13 квітня помер від пневмонії в лікарні.

Навколо автора дебютного і, без перебільшення, головного твору німецької літератури середини минулого століття «Бляшаний барабан» (1959), багато разів вирували скандали. До речі, саме цей роман про хлопчика Оскара Мацерата, який відмовився рости після того, як до влади в Німеччині прийшли націонал-соціалісти, через 40 років після написання приніс Гюнтеру Грассу Нобелівську премію за «грайливі й похмурі притчі», які «висвітлюють забутий образ історії».

Проте критики присікувалися до письменника, акцентуючи увагу саме на автобіографічних сторінках. То він у 1990-му виступав проти повалення Берлінської стіни, наголошуючи, що роз’єднанням «німці покарані справедливо, і так повинно залишатися завжди», інакше єдина Німеччина знову піде войовничим шляхом, то критикував політику Ізраїлю, через що був оголошений антисемітом і персоною нон ґрата.

Та найбільший скандал спіткав письменника вісім років по присудженню премії, коли Грасс випустив автобіографічну книгу «Цибулина пам’яті» про службу у військах «Ваффен-СС», оголошених Нюрнберзьким трибуналом злочинними, де жодним словом не каявся за вчинки молодості. У Нобелівському комітетi змушені були розглянути питання про позбавлення Грасса премії. Однак прийняли рішення не переривати традицію, адже «вручення Нобелівської премії — річ остаточна. Ще ніколи не було так, щоб її у кого-небудь відібрали». Тим паче що творча позиція Грасса завжди була послідовно антинацистською і антивоєнною, а основна тема його книг — провина німців.

Ця історія обернулася для Грасса важким потрясінням. Під час одного його творчого вечора незнайомий літній чоловік, який, імовірно, страждав психічним розладом, схопився з місця і з криком: «Я вітаю моїх товаришів по СС!» — випив принесений iз собою ціаністий калій. Публічне самогубство настільки вразило письменника, що він довго не міг виступати перед глядачами. А в 2010-му, випустивши останню свою книгу — біографію знаменитих братів-казкарів «Слова Грімм», взагалі відмовився від літературної діяльності.

Українські видавництва не розбещували книголюбів Гюнтером Грассом. Лише зовсім недавно українською переклали «Бляшаний барабан». Та однойменний фільм Фолькера Шльондорфа ще у 1979 році закохав у себе два континенти, отримавши «Золоту пальмову гілку» в Канні та «Оскара» за найкращий іноземний фільм в Америці. А те, що Гюнтера Грасса неоднозначно сприймають навіть після смерті, свідчить, що він уповні відбувся як творча особистість і в культурі буде жити вічно.

Олена Коваль  



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

18.06.2025|19:26
«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем
16.06.2025|23:44
Під час «Книжкового двіжу» в Луцьку зібрали 267 892 гривень на FPV-дрони
16.06.2025|16:24
«Основи» видадуть повну версію знаменитого інтерв’ю Сьюзен Зонтаґ для журналу Rolling Stone
12.06.2025|12:16
«Видавництво Старого Лева» презентує фентезі від Володимира Аренєва «Музиканти. Четвертий дарунок»
07.06.2025|14:54
Артем Чех анонсував нову книжку "Гра у перевдягання": ніжні роздуми про війну та біль
06.06.2025|19:48
У США побачила світ поетична антологія «Sunflowers Rising»: Peace Poems Anthology: by Poets for Peace»
03.06.2025|12:21
У серпні у Львові вперше відбудеться триденний книжковий BestsellerFest
03.06.2025|07:14
Меридіан Запоріжжя та Меридіан Харків: наприкінці червня відбудуться дві масштабні літературні події за участі провідних українських авторів та авторок Вхідні
03.06.2025|07:10
Найпопулярніші книжки для дітей на «Книжковому Арсеналі»: що почитати дітям
03.06.2025|06:51
Фільм Мстислава Чернова «2000 метрів до Андріївки» покажуть на кінофестивалі Docudays UA


Партнери