Часом у лапи БараБуки потрапляють рідкісні, пілотні, ба навіть експериментальні видання. Усе завдяки пошті, а точніше – абонентській скринці нашої редакції. Таким чином нещодавно до БараБуки надійшла книжка любомльського автора Юрія Герасимчука «Хто там скаче?», яка побачила світ у луцькому видавництві «Терен». Видання одразу справило приємне враження й заінтригувало, по-перше, назвою, а по-друге, смішним псевдонімом автора – Герасим Чук.

Поміж соняшників на форзаці дізнаємося, що перед нами українські народні казки в авторській інтерпретації. Це не перша спроба в дитячій літературі презентувати фольклорні сюжети в оригінальний спосіб. Рідко такі експерименти викликали в читачів схвалення, частіше – нерозуміння й обурення. Приміром, нагадаємо про скандал, який зчинився навколо осучасненої «Червоної Шапочки» в підручнику з «Української літератури» для восьмого класу 2009 року. У ньому головна героїня п’є, курить, їздить на вовку й вимагає гроші в бабусі. Тоді Міністерство освіти і науки України змушене було відреагувати на скарги батьків та педагогів і вилучило сумнівний твір Євгена Дударя з програми, але в підручниках він і досі «живе».

Тож одразу виникли побоювання, що історія з авторським баченням улюблених із дитинства казок може повторитися, але, на щастя, вони не справдилися. Письменник не лише вдало заримував «Колобка», «Пана Коцького», «Курочку Рябу» та інші старі добрі тексти, а ще й додав тонкий жартівливий відтінок. Авторський гумор підхопили й ілюстратори книжки – подружжя Леонід і Марта Подоляки. Художники не додавали тваринам звичних для українських казок людських рис зовнішності. Головні герої дуже яскраві в емоціях, неповторні та несподівані. Наприклад, Півник-Гребінець із казки «Колосок» має вигляд вправного і майже бойового півня; також незвичний образ Пана Коцького в лицарських латах.

Ілюстратори подбали про те, щоб читач не загубився в лісі казок, і вигадали дороговкази. Розгортаєш книжку й одразу розумієш: направо підеш – у «Рукавичку» потрапиш, наліво підеш – «Курочку Рябу» зустрінеш.

Такі елементи видання гармонійно поєднують тексти в одне ціле й не видаються чужорідними. Сторінками читача супроводжують різні комашки, пташки, метелики – дрібні деталі, які діти люблять роздивлятися, доки батьки читають їм казку.

Тексти написано в легкій віршованій формі, рими легко вгадуються навіть дошкільнятами й швидко запам’ятовуються батьками. За кілька прочитань вірші без зусиль закарбуються в пам’яті, і ви завжди матимете цікаву історію на ніч для свого маляти. Усього в збірочці сім казок, серед них – народні й авторські, хоча в соняшниках нам обіцяли тільки казки українського народу. Зокрема, у книжку ввійшла історія про Лиса Микиту: автор оригінального тексту цієї казки, як відомо, – Іван Франко. Звісно, це не робить твір гіршим, швидше свідчить про неуважність редактора. Утім, це єдина неуважність, яка зовсім не впливає на загальне враження від збірки. Шкодує БараБука лише про те, що вона вийшла накладом усього 500 примірників. Тож якщо побачите «Хто там скаче?» на полицях книгарні у своєму місті, знайте, що вам пощастило.

Анастасія Музиченко