“Чарівна ти” – роман, який може викликати відразу ще до того, як читач зрозуміє його філософську сутність і критичну спрямованість. Людина у цьому творі зображена з максимальною анатомічною точністю, причому ідеться про зображення передусім фізіологічних основ сексуальності. Принцип задоволення стає вразливим місцем, яким і прагне заволодіти “злий геній” Корні Лінус Максвелл. Божевільний винахідник хоче контролювати світ, але насправді лише тікає від болю і пережитої травми. Головна героїня роману, жертва “злого генія” Пенні Гарриґан, вирішує помститися своєму кривднику, який протягом 136 днів ставив на ній експерименти.

Роман Чака Поланіка переконує, що суспільством завжди керує глупота. Людство живе викривленими уявленнями про те, що відбувається. Крім усього, “Прекрасна ти” – це пародія на вільне суспільство, в якому нарешті здобули права жінки; це пародія на світ, де нібито функціонують незалежні медіа, здатні пробиратися в найпотаємніші світи мільярдерів і показувати, якими вони є насправді. Американське суспільство показано як фікцію, усі ниточки тут збираються в руках одного мільярдера, здатного посадити в крісло Президента США жінку (оскільки на перших сторінках сам автор зазначає, що “імена, герої, назви організацій, міста, події – плід авторської уяви”, то жодних паралелей із виборами у США восени 2016 року і можливою перемогою Гіларі Клінтон проводити не буду). Поланік експлуатує поширений у суспільстві стереотип, що в житті усім керує секс. Проте Максвелл належить до тих, хто перетворює статевий потяг на засіб контролю мільярдів жінок на планеті (але водночас і чоловіків).            Змальоване в романі суспільство – спародійоване, як і найперша сцена, коли ніхто у залі суду не може захистити Пенні від ґвалтівника. Суддя, адвокат, пристави, присяжні – усі тільки спостерігачі, не здатні насправді зробити нічого, аби захистити жінку.

У романі зображено інший бік феміністичного руху, який завершується нібито тотальним звільненням жінки від форм патріархальної влади. Але, звільнившись від багатьох чоловіків, жінки стали належними одному чоловікові – Максвеллу. Цей мільярдер, подібний на божевільного “глобального торерориста” з роману “Інферно” Дена Брауна, поряд із сексуальними іграшками виготовляє нанороботів, які і починають керувати жінками.

Принцип задоволення, імператив сексуальної насолоди у романі постає не перевагою, а небезпекою. Розвиток (принаймні технологічний) людської цивілізації призвів до занепаду сексуальності і втрати базового розуміння насолоди як енергії, яку, сприймаючи, потрібно ретранслювати і випускати з себе. Сексуальність – це водночас потужна сила, здатна знищити людину, якщо вона ставитиметься до цього феномену лише споживацьки. Світ, який зображує Поланік, – це простір тотального гіпертрофованого споживання. Образ Сивобородої Баби, яка живе вже 200 років, експлуатує мотив утраченої людством сексуальності і повернення цієї сили завдяки Пенні.

Чак Поланік написав “підривний” роман із елементами соціально-сексуальної критики. Цей твір варто дочитати до кінця попри педальовані “експериментальні” сюжети. Звичайно, роман виграв би, якби вдалося знайти фахового перекладача, бо “Клуб Сімейного Дозвілля” підготував надзвичайно неякісний продукт, який неможливо “нормально” читати (численні граматичні помилки на кшталт “до Нью-Йорку”, “знаходиться”, а не перебуває тощо, а слово “компьютер” на с. 261 може свідчити про “російські сліди” у перекладі, якому вже не довіряєш). Проте Поланік вартує того, аби його читали і над його романами замислювалися: будь-яка втеча від рабства може насправді бути пасткою і потраплянням у інше рабство. Як справді бути вільним – потрібно лише навчитися керувати енергіями, які проходять через людину. Життя полягає у доволі простих речах (“Пенні дізналася, що важливе в житті. Важлива родина. Найважливіше – любов”, с. 276). Проте хтось, зачудований медичними винаходами або супернанотехнологіями, може не встигнути цього збагнути.

Дмитро Дроздовський