Всі нам відомі останні статистичні дані щодо Криму. Скільки там було українців, росіян та кримських татар. Тому якось уже й сприймається без напруги твердження сучасних російських публіцистів про те, що кримське населення було "ко времени дарения в основном уже русским".

Тим часом українська преса 1920-тих років подавала доволі цікаві цифри. У 1926 році в Криму було 28% росіян, 25% українців і 20% кримських татар. зЗагалом населення складало 714 тисяч.

Але це тодішня українська преса так писала, а "Енциклопедія українознавства" ці цифри підтвердила.

Та якщо взяти в руки книжку "Крым многонациональный", видану в Криму видавництвом Таврія у 1988 році, то прочитаємо, що у 1921 році в Криму українців і зовсім не було. Росіян було 51, 5%, кримських татар – 25, 9%, євреїв – 6, 86%, німців – 5, 88%, греків – 3, 31% і т. д.

Ці дані дуже люблять цитувати у наш час у Криму. Мовляв, українців тут не було, а ті, що є – панаєхавшиє.

Однак довідник "Крымская АСССР, 1921 – 1945", виданий там само у 1990 році, повідомляє вже правду про росіян і українців: "Перепись 1921 г. учитывала их как одну этническую группу".

І це в 1921 році, коли українці на весь світ заявили про свою окремішність. З чим навіть товариш Ленін погодився.

Турецький мандрівник Евлія Челебі, побувавши у ханському Криму у 1666-1667 рр. та ознайомившись із переписом населення, записав, що русів було аж 920 тисяч, а всього мусульманського населення – лише 187 тисяч.

Тобто українці становили чотири п´ятих населення Криму. З цього приводу Евлія додає: "Якби – хай нас Аллах охоронить від того — така велика кількість невірних-непокірливих козаків збунтувалася, то вони перевернули б увесь Кримський півострів догори ногами".

З часом якась частина українців у Криму асимілювалася з кримськими татарами. Тим то виглядають вони часто, як європейці, а не азіати.

Коли внаслідок війн кримські татари у ХІХ сторіччі змушені були тікати до Туреччини, то 657 сіл геть обезлюдніло. І туди почали заселятися росіяни. Проте цей процес тривав недовго, російські селяни лише понищили сади й виноградники, працювати на землі не вміли і швидко повтікали назад. Прижилися тільки українці.

Архівні дані повідомляють, що з 50 тисяч селян Тобольської губернії втекли майже всі. Вони просто не мали чим зайнятися в Криму.

На російській карті, складеній в імператорській Академії наук у 1914 році, де позначено усі діалекти, видно, що Крим і Кубань забарвлено тим самим кольором, що і всю Україну – світло-зеленим. Цей колір означав "малороссийский говор". І жодної цятки помаранчевої або червоної – великоросійської.

Та вернімося до перепису 1921 року. Завдяки нехитрій маніпуляції українці зникли, а отже державними мовами було оголошено лише російську і кримськотатарську. Щойно в 1930 році на вже спадаючій хвилі українізації було створено у Криму український національний район, але це вже нічого не змінило, бо настали репресії, і усі свідомі українці Криму були знищені.

У 1990 році пісатєль Ю.Голубєв нарікав у "Литературной Газете": "Русские не раз брали Крым, а окопались там одни малороссы". Це він, звісно ж, перебільшив, бо під час усіх наступних переписів українців у Криму примусово записували росіянами. Траплялися випадки, коли до росіян записували людей, які не були й українцями, а, скажімо, дітьми з мішаних шлюбів: білоруса і литовки, молдаванина і мордвинки. Усіх скидали в один плавильний котел.

Відомий громадський діяч О. Кіндрачук писав, що його в 1959 році в Ялті жінка-переписувач півгодини переконувала записатися росіянином, аргументуючи тим, що Крим – не Україна.

Такі самі аргументи почули й жителі Кубані, яких теж поголовно записали в росіяни.

Інший кримський патріот і письменник О. Корсовецький, проаналізувавши усі російські та совєтські переписи, довів, що всі вони були сфальшовані.

Але росіянам не досить цих фальшувань, вони фальшують ще й історію. А тому на запитання, "коли в Криму з´явилися слов´яни", відповідають чітко і недвозначно: "во ІІ половине Х в. РУССКИЕ прочно утвердились в восточной части Крыма и на Таманском полуострове... Важной вехой в истории русско-византийских отношений был поход великого князя киевского Владимира в Херсонес. Поход завершился взятием РУССКИМИ Херсонеса".

Отак спритно русини або руси стали "русскімі".

Саме такі знання й отримують зараз діти в кримських школах.