
Re: цензії
- 03.09.2025|Ольга Шаф, м. Дніпро«Був на рідній землі…»
- 02.09.2025|Віктор ВербичКнига долі Федора Литвинюка: ціна вибору
- 01.09.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиОдухотворений мегавулкан мезозойської ери
- 25.08.2025|Ярослав ПоліщукШалений вертеп
- 25.08.2025|Ігор ЗіньчукПравди мало не буває
- 18.08.2025|Володимир Гладишев«НЕМОВ СТОЛІТЬ НЕБАЧЕНИХ ВЕСНА – ПЕРЕД ОЧИМА СХОДИТЬ УКРАЇНА»
- 12.08.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськПолтавська хоку-центричність
- 07.08.2025|Ігор ЧорнийРоки минають за роками…
- 06.08.2025|Ярослав ПоліщукСнити про щастя
- 06.08.2025|Валентина Семеняк, письменницяЧас читати Ганзенка
Видавничі новинки
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
- Мар’яна Копачинська. «Княгиня Пітьми»Книги | Буквоїд
- "Моя погана дівчинка - це моя частина"Книги | Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
"Він віддав дослідженню поета 40 років. Як він може бути шевченкожером?"
— Те, що мене вважають за українофоба, ображає і водночас вважаю це крайньою дурницею, — каже професор Гарвардського університету Григорій Грабович, 72 роки.
В Національному музеї Тараса Шевченка в Києві представляє свої книжки "Шевченкові "Гайдамаки": Поема і критика" та "Шевченко, якого не знаємо".
За ці праці Грабовича висунули на здобуття Шевченківської премії.
— Не вперше виступаю в Україні й перед великими аудиторіями, — говорить професор у мікрофон. Хол музею, де відбувається зустріч, заповнений людьми. Кому не дісталося стільця, стоять дві години.
— Із 1983-го щороку по два-три рази прилітаю до Києва. Не вважаю себе чужинцем і точно хотів би вважати себе своїм. У Північній Америці чиста Академія наук — рідкісне явище. Наукова робота на Заході пов´язана з викладанням в університеті. Це стимулювання думки є першочерговим. Науковець мусить постійно завойовувати увагу й повагу серед молоді.
Поява імені Григорія Грабовича серед претендентів на Шевченківську премію породила низку відкритих листів на сайтах "Правого сектора", Науково-ідеологічного центру ім. Донцова і тижневика "Слово Просвіти". Підписанти називають професора "скомпрометованою українофобськими ідеями й антинауковою поведінкою особою".
— Це радянський досвід, пережитки, коли мало хто читає, але вірить у безглузді чутки, що Грабович ледве не з рогами, зневажає Шевченка, — коментує скандал завідувачка відділу Інституту літератури літературознавець Тамара Гундорова, 60 років. Вона — одна з ініціаторів подання Грабовича на Шевченківську премію.
— Для мене це був момент справедливості. Грабович — представник світу, до якого Україна йде. А ось як ми насправді зустрічаємось із цим світом. Живемо в країні з досі заполітизованою наукою, культурою. Цькуємо інакшість. А хто більше, ніж Грабович, любить і знає Шевченка, я просто не уявляю. Він віддав дослідженню поета 40 років. Як він може бути шевченкожером? Що має інший погляд — це щастя наше. Від дитячого садка, школи сидимо в стереотипах, боїмося вийти за них. І це не приниження, коли говоримо про Шевченка як про світського лева, мандрівника, Шевченка-пияка, закоханого в жінок. Що, український поет має бути лише в рамці в рушнику? Кури всього світу над нами будуть сміятися, якщо продовжимо сприймати Шевченка як ікону. Навіть здивована, що тих підписантів мало. Ці люди примітивно мислять. Колишні радянські парторги, які перефарбувалися в національні кольори, а також ті, кого вони виховали. Розумію, що національне питання таке чуттєве, але не треба кожного, хто думає інакше, підозрювати в антипатріотизмі. Робити з патріотизму товар на продаж.
Григорій Грабович народився в польському Кракові в родині емігрантів зі Львівщини. Після Другої світової вона приїхала до США.
Закінчив Єльський університет. 40 років тому в Гарварді захистив дисертацію "Історія та міф козацької України в польському й російському романтизмі". 1991-го українською переклали його книжку "Шевченко як міфотворець". Ця праця Грабовича обурила багатьох в Україні.
— Як усі діти українських емігрантів, учив "Кобзар" у суботній школі, — згадує професор. — Тобто в одне вухо влетіло, в друге — вилетіло. Почав читати Шевченка, готуючись до доповіді, маючи університетський досвід дослідження англійської, російської літератури. Побачив, що тодішнє радянське шевченкознавство далеке таке від того, що я мав у Єлі. Кожен, хто читає Шевченка в оригіналі, бачить, що між ним у поезії і в прозі є різниця. Інший стиль, голос, інша гама почуттів. У прозі він тонкий спостерігач, у віршах займається самоосмисленням. Шевченко як художник стоїть на третьому місці за кількістю автопортретів. Для дослідження цього явища використав найсучасніші методи психоаналізу. Ні про яку скандальну саморекламу, як в Олеся Бузини, не йшлося.
Після закінчення зустрічі з Грабовичем поет Василь Герасим´юк стоїть у черзі до гардероба.
— Це ж просто неграмотно — називати Грабовича українофобом. Я почитав його книгу про "Гайдамаків". Це такий патріотичний твір, що навіть той Петро Іванишин (доктор філологічних наук, професор, секретар Науково-ідеологічного центру ім. Дмитра Донцова. — "ГПУ") не напише такого. Не сказав би, що Грабович для мене щось кардинальне відкрив у Шевченкові. Просто грамотно пише. Так як є. Згадує, що Шевченко намалював свій портрет оголеним, і цим викликав ненависть у патріотів.
Основний момент у претензіях до Грабовича — начебто стверджує, що Шевченко — це не історія створення нації, а тільки міф. Плутають. Міф у книжках Грабовича не є синонімом до слова казка, вигадка, ілюзія. У нього це історичне перебільшення, що є в формуванні усвідомлення кожної нації. Для мене ці закиди смішні.
Лауреатів Шевченківської премії 2016 року назвуть наприкінці лютого. Торік вона становила 240 тис. грн.
Коментарі
Останні події
- 11.09.2025|19:25Тімоті Снайдер отримав Премію Стуса-2025
- 10.09.2025|19:24Юліан Тамаш: «Я давно змирився з тим, що руснаків не буде…»
- 08.09.2025|19:3211 вересня стане відомим імʼя лауреата Премії імені Василя Стуса 2025 року
- 08.09.2025|19:29Фестиваль TRANSLATORIUM оголосив повну програму подій у 2025 році
- 08.09.2025|19:16В Україні з’явилася нова культурна аґенція “Терени”
- 03.09.2025|11:59Український ПЕН оголошує конкурс на здобуття Премії Шевельова за 2025 р
- 03.09.2025|11:53У Луцьку — прем’єра вистави «Хованка» за п’єсою іспанського драматурга
- 03.09.2025|11:49Літагенція OVO офіційно представлятиме Україну на Світовому чемпіонаті з поетичного слему
- 02.09.2025|19:05«Пам’ять дисгармонійна» у «Приватній колекції»
- 27.08.2025|18:44Оголошено ім’я лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка-2025