Кто-то в конкретной области, а кто-то во всем на свете, разницы практически нет. Самое главное – мы умны, наши знания огромны и с каждым днем их становится все больше.

Но, задумывались ли вы – действительно ли мозг так богат знаниями, как нам кажется? Сколько может знать человек и может ли быть настоящим экспертом? Кому принадлежат знания и сколько «собственных» в вашей голове? Может ли человек в одиночку справиться с ежедневными потоками информации? Как работает мозг? Готовы ли мы признать свою глупость? Этому и посвящена книга Стивена Сломена и Филипа Фернбака «Ілюзія знання».

Ми не хочемо сказати, що люди невігласи. Ми хочемо сказати, що люди більші невігласи, ніж їм здається. Ми всі більшою чи меншою мірою страждаємо на ілюзію розуміння – ілюзію, що ми розуміємо, як речі працюють, хоч насправді наше розуміння мізерне.

Речі здебільшого бувають складними, навіть ті, що здаються простими. Вас би не шокувало, якби ви дізналися, що сучасні автівки, комп’ютери чи системи управління повітряним рухом є складними. Але як щодо унітазів?… Зупиніться на хвилинку і спробуйте пояснити, що відбувається, коли ви зливаєте воду в унітазі. Чи знаєте ви принаймні загальний принцип, завдяки якому працює злив?

Розум не розрахований на те, щоб засвоювати деталі про кожен окремий предмет або ситуацію. Отримуючи певний досвід, ми вчимося з нього і відтак узагальнюємо, переносячи ті самі принципи на нові предмети й ситуації.

Індивідуальний розум дуже переоцінюють. Це також означає, що ми найкраще вчимося, коли мислимо разом з іншими. Деякі з найкращих навчальних методик на будь-якому рівні освіти передбачають командне здійснення навчального процесу.

Попри те, з якої кількості клітин складається наш мозок, їх недостатньо, щоб утримати в собі пам’ять про все те, з чим ми маємо справу, до найдрібніших деталей. Світ для цього занадто складний. Є певна іронія в тому, що сам мозок є прикладом системи, занадто складної, щоб повністю її зрозуміти.

Навіть прості буденні предмети мають різні аспекти, кожен з яких відчиняє двері до фракталоподібної складності. Щоб повністю зрозуміти шпильку для волосся, необхідно зрозуміти усі способи, в які шпильки для волосся використовуються або можуть використовуватися: різноманітні матеріали, з яких їх роблять; звідки походить кожен матеріал; яким чином кожен матеріал використовується для виробництва шпильок; де продаються шпильки; хто їх купує.

Ми не можемо побачити, що роблять вакцини або що відбувається, коли їжу генетично модифікують, тож ми заповнюємо білі для нас плями тим, з чим ми маємо досвід, а це може призвести до виникнення хибних поглядів.

Коли виникають нові ідеї, загалом важко приписати заслугу в них якійсь одній людині, тому що багато людей в ході зустрічі подають маленький ключовий шматочок складанки або якимось іншим чином надихають інших.

Ілюзія знання трапляється тому, що ми живемо в спільноті знань і не відрізняємо знання всередині нашої голови від знань поза її межами. Ми вважаємо, що належні нам знання про те, як влаштовані речі, зберігаються в наших черепах, тоді як багато з них ми насправді черпаємо з середовища і від інших людей.

Проблема в тому, що декілька хвилин (або навіть годин), проведених за читанням WebMD, аж ніяк не є замінником для років навчання, необхідних для набуття компетентності, достатньої, щоб дійти правдоподібного медичного діагнозу. Провести кілька хвилин у пошуках різних фактів на фінансових вебсайтах не достатньо для того, щоб зрозуміти нюанси інвестування. Однак коли в нас під рукою знання всього світу, відчуття таке, що його багато і в наших головах.

Технології ускладнюються, і в цьому сенсі вони дедалі більше віддаляються від користувачів. Якщо більшість із нас не знає, як працює унітаз, подумайте про те, як погано ми розуміємо різноманітну екзотичну електроніку й інтернет-сайти, що нині заполонили наше життя. У майбутньому ми будемо ще більшими невігласами щодо того, як працюють речі.

Ми підвладні ілюзії знання, тому що плутаємо те, що знають експерти, з тим, що ми знаємо самі. Той факт, що я маю доступ до знань когось іншого, змушує мене почуватися так, ніби я вже знаю, про що кажу.

Для нас, людей, невігластво є неуникненним – це наш природний стан. У світі забагато складності, щоб хоч якась окрема людина могла її опанувати. Невігластво може виводити нас із себе, але проблемою є не невігластво як таке, а ті халепи, в які ми потрапляємо, не усвідомлюючи його.

Но…

Ілюзія знання дає людям самовпевненість, яка штовхає їх виходити на нові простори. Великі дослідники мусять вірити, що вони знають більше, ніж вони насправді знають, щоб іти на нові пригоди.

 

Ірина Юрченко