Тому, що
ми віримо написаному
ми віримо телебаченню
ми не перевіряємо факти
ми навіть не згадуємо, що людина в телевізорі казала місяць тому
ми легко переймаємося ненавистю
ми легко переконуємося у зраді
ми живемо погано і легко шукаємо винних у цьому
Ми ще не Троль, але вправні тролі легко штовхають нас у потрібному напрямку.
Це погляд ізсередини на те, як нас обманюють, як плутають думки, як виводять у топи фейкові новини, як нами маніпулюють.
АЛЕ
Це книга-відчай. Попри майже голівудський хепі-енд, читач знає, що насправді все не може закінчитися так добре. Що це взагалі ніколи не закінчується. І що правда можливо ще більш заплутана і страшна.
Це книга-питання, причому питання важливе, серйозне, доросле. А спроба відповіді наївна й дитяча. Тому, що немає поки що ліків від тих покручів. Тому, що частково ми самі їх і годуємо, читаючи те, що вони поширюють, коментуючи і лайкаючи.
Це книга-безнадія. Тому, що люди, яким не просто варто, а необхідно її прочитати, НІКОЛИ цього не зроблять. Ні мій однокласник, який час від часу перепощує москальські мемчики, ні знайомий рок-музикант, який щиро вірить, що за кордоном суцільна “гейропа”, ні десятки й сотні й тисячі інших, що ретранслюють мишебратні лозунги про культуру та спорт поза політикою, по “мова не має значення”, про “все погано” і тому подібне.
Тому я щиро раджу не просто прочитати її а ще й порекомендувати друзям і знайомим.
Конкретно в Ужгороді, що було де, я свій примірник віддам у обласну наукову бібліотеку.

P.s. Щира подяка Галині Малик за переклад!