Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- В «Урбіно» видали безсмертну «Емму» Джейн ОстінКниги | Буквоїд
- Рената Пйонтковська. "Китиха"Дитяча книга | Буквоїд
- Фредерік Верно, "Рейвах"Книги | Буквоїд
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Саме зараз час у собі щось змінити
Є такі книги, які тихенько з’являються у нашому житті і чекають. Вичікують якоїсь миті, коли можуть сказати нам: «на, візьми мене, ну»
Ми починаємо її поглинати не для змісту, а для процесу. Щоб відволіктись, забути, не думати, не картати себе, не слухати звуки вулиці, сумління, чиєсь невдоволення і крик думок на тему «Моя Чорна Діра проблем». Ми починаємо так, а завершуємо, беручи незрозумілу кількість зерен для роздумів, інколи можна витягнути з книги й цілу істину.
Дочитавши «Саме час знову запалити зірки», ви можете бути задоволеним, бо класно провели час, засмученим, бо хотіли іншого завершення історії, радим за персонажів, навченим на чужих помилках або спустошеним, бо у вас так ніколи не буде. Хоча книга кричить: «Твоє життя залежить тільки від тебе».
Віржіні Ґрімальді зовсім не притаманно гратися з романтичними персонажами, додавати до сумних сюжетів чари у вигляді дивних і майже нереальних збігів обставин. Її ляльки — три жінки, три покоління, три особистості з кардинально різних світів.
Анна — мама, самотня жінка, постійно втомлено-замучено-виснажена білка в колесі роботи, прибирання, намаганні налагодити стосунки з доньками і фінансовими проблемами у вигляді повної шухляди платіжок, квитанцій про кредитну заборгованість і впізнаваного гостя — судового виконавця пана Лиса.
Клої — дівчисько-підліток зі своїми проблемами та постійним бажанням бути коханою, подобатись усім. Мрія про «раз і на все життя» заполонила її думки, аж поки не пережила період «чому мені не цікаво, чи сподобається йому ця помада?».
Лілі — ще зовсім юне дівчатко, яке припаде вам до душі з першого «Любий Марселю» (згодом зрозумієте). Лілі — це почуття гумору усієї історії, це її улюблений щурик, названий ім’ям батька, про якого вона знала більше, ніж інші.
Історія про зіткнення трьох поколінь в одному трейлері не залишає байдужим. Спочатку ви знайдете фаворитку, ймовірно, за віком, видом проблем та власним смаком. Згодом з нетерпінням чекатимете наступного розділу — щоденника чи блогу вашої улюблениці. А потім — полюбите кожну з них. Вас підкорить сила Анни, яка, слухаючи розмову доньок на тему «Як накапостити мамі, щоб їй стало нестерпно?», ще раз відчиняє двері та мило вітається. Вам захочеться обійняти Клої і розказати про її незвичайну вроду, хист до навчання, про те, що вона крута старша сестричка і достойна набагато адекватнішого хлопця. Ви щиро сміятиметесь з жартів Лілі, з її смішних новоутворених слів, шкільних історій про видирання волосся та любов до наймилішого у світі щурика.
Здавалось би, спільна подорож Скандинавією мала б стати панацеєю для сім’ї, але цей твір занадто близький до реальності, щоб одягати на вас рожеві окуляри. Мандрівка з сімейної перетворилась на частинку великої групи з вагітною, багатіями, маленькими поетами, старенькими романтиками-екстрималами та особливим хлопчиком. Споглядання надзвичайних краєвидів нанесло потужний удар викритих секретів кожної.
Щиро бажаю, щоб за деякий період після прочитання «Саме час знову запалити зірки» ви з легкістю сказали собі щось схоже, що писала у щоденнику сильна Анна: «Обставини не змінилися. Змінилися ми».
Наталія Марчак
Коментарі
Останні події
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"
- 24.04.2024|11:49Олена Чернінька презентує книжку "Лемберґ: мамцю, ну не плач" у Червонограді та Луцьку
- 24.04.2024|10:47"Лабораторія" влаштовує гаражний розпродаж!
- 24.04.2024|09:57Видавництво Анетти Антоненко перевидасть «Пасажира» Патріка Сенекаля
- 23.04.2024|19:34Лауреаткою премії Drahomán Prize-2023 стала Катажина Котинська
- 23.04.2024|14:56Open call на участь у благодійній виставці “1000 ШЕДЕВРІВ, ЗНЯТИХ НА СМАРТФОН”
- 23.04.2024|10:59У Києві презентують роман Галини Лицур-Щадей «Вдома чекає Марко»
- 23.04.2024|09:20Стартував передпродаж на роман Артема Чеха «Пісня відкритого шляху»