Re: цензії

З 28 травня по 1 червня в приміщенні Мистецького Арсеналу триває "Книжковий Арсенал". Його організатори говорять про бажання та намір вийти за межі рутинного літературно-видавничого кола.

Приміщення Мистецького Арсеналу чудово надається для подібних виставок. Щоправда, на порозі в Арсенал могло здатися, що прийшло дуже мало людей. Водночас продавці на ятках говорили про хороші продажі. Напевно, відчуття пустки виникло на контрасті після штовханини львівським Форумом видавців і київським Медвіном.

Це помітила й Ірен Роздобудько: "Мені дуже сподобалось приміщення в Арсеналі - воно якраз ніби призначено для таких заходів. Тому вважаю, що такий ярмарок і саме в такому місці потрібен. І публіку треба привчати, що там відбуваються ні тільки скульптурні чи живописні акції, але і книжкові".

Програма виставки містила багатообіцяючі позиції. Зокрема в очі впадає її комунікативна спрямованість. Кожна подія виставки маю чітко окреслену аудиторію. Визначеність адресата позитивно позначилася на формуванні програми.

програмі "Книжкового Арсеналу" окремо виділено події для дитячої аудиторії, для охочих зустрітися із зарубіжними гостями, для любителів української книжки та для дизайнерів-ілюстраторів-графіків.

Анатолій Дністровий вважає подібні ініціативи доречними та говорить про відсутність у культурного обличчя Києва:

"Звісно ж, що чим більше буде книжкових виставок, аніж павільйонів із паршивим порошковим дешевим пивом, - тим краще буде для країни. Київ не має поки що яскравого обличчя, щоб забезпечити естетичне дозвілля для гостей такого книжкового заходу".

"Попри купу готелів і пабів, Чимало існує чинників, які доведеться об"єднати в одну вагому мульти-мережу забезпечення: творчі сцени, ресторації, медіа, готелі, екскурсії, цікаві програми, якісний персонал, піар, рекламні структури. Це має відчути кожен пересічний киянин і гість, який навіть за життя прочитав одну-дві книги".

Натомість Андрій Кокотюха вважає, що подібна книжкові виставки не надто потрібні:

"Якби в Україні була нормальна система книго розповсюдження, такі виставки були би не потрібні. Це як у Львові. Він виглядає культурною столицею, бо багато людей приходить на Форум. Але у Львові просто немає свого ринку Петрівка".

В межах програми українських видавців було презентовано мало нових книжок. Це звичний факт для кінця весни-початку літа. Книговидавничий ринок поступово впадає в літню сплячку. Вона триватиме до кінця серпня чи до початку вересня.

Українські видавці в запропонованій програмі відзначилися хіба що великою кількістю автограф-сесій. Через це було створено навіть окрему подію - марафон автограф-сесій. Вона передбачала сеанс одночасного сидіння чотирьох-п´яти письменників і їх спілкування з читачами.

Куратор "Книжкового Арсеналу" Ольга Жук розповіла про ситуацію за лаштунками проекту:

"Українські видавці виявилися дуже ініціативними. Ми пішли їм на зустріч і сформулювали програму як презентації від українських видавництв. Але вони безвідповідально підійшли до своєї роботи. Вже після друку каталогу видавці почали щось скасовувати та переносити".

Натомість цікаві зустрічі містила міжнародна програма. До Києві завітали Лінор Горалік,Тетяна Устінова, Андрій Родіонов, Кінга Дунін, Фредерік Шобен, Пірошка Доссі, Франсуаза Барб-Галль,

Геллерт Томас та ін.

Виступи зарубіжних гостей вирізнилися низкою унікальних подій.

Наприклад, Франсуаза Барб-Галль проведе два майстер-класи про те, як говорити з дітьми про мистецтво. Перший призначено для батьків. Другий - для працівників музеїв і вчителів.

А от Лінор Горалік представила свій новий текст "Устное народное творчество обитателей сектора М1". Саме в Києві письменниця вперше презентувала ще неопублікований текст. Київські читачі першими почули абсолютно нові історії від творця коміксів про зайця Пц. Днями новий текст з´явиться на особистому сайті Лінор Горалік.

Попри всі приємні прем´єри, саме міжнародна програма вирізнилася численними накладками.

Скажімо, анонсований приїзд французького письменника Філіпа Лабро зірвався. Причина - людський фактор. Філіп Лабро приїхав у аеропорт без паспорту, і тому не зміг виїхати.

Інші накладки сталися вже в Києві. Наприклад, італійський дизайнер Барнаба Форназетті відмовився працювати з українським модератором - і провів свою акцію без нього.

Інші гості часто ігнорували відведені часові рамки. Відтак графік постійно посувався. Тобто відвідувачі подекуди мусили тинятися стендами в очікуванні початку заходу, на який вони прийшли.

Крім накладок, траплялися і суто прикладні незручності. Зокрема зі звуком. Причиною тут є організація простору. Величезне приміщення Арсеналу було поділене на бокси тонкими перегородками.

Відтак виникла проблема накладання звуків. Особливо заважали оголошення по гучномовцю. Через них у ході презентацій доводилося замовкати, щоби перечекати ці "рекламні паузи".

Особливістю Книжкового Арсеналу стала велика кількість спеціальних програм. Їх створили різноманітні митці та інституції спеціально для цієї книжкової виставки.

Наприклад, "Українська правда. Життя" і "ВідеоТека" зняли фільм "Чому люди (не) читають". Двадцятихвилинний фільм із бліц-коментарями українських письменників транслюватимуть на території Арсеналу протягом усієї виставки.

Цікавим спеціальним проектом мені здався також face-to-face перформанс "Інтимна лірика". Його куратор Катерина Бабкіна зібрала з десяток українських поетів. Кожен із них провів півтори години в кімнаті з прозорими стінками. Відвідувачі могли зайти в гості до поета або ж послухати, що відбувається в кімнаті за допомогою спеціального телефону.

Книжковий Арсенал зібрав строкату, але доволі цілісну програму. Здається, на книжкову виставку вдалося привабити киян, які зазвичай на подібні заходи не ходять. Доказ - відкриття виставки. Скажімо, публіка, що прийшла потусуватися поруч із VIP-гостями, виходила з торбинками книжок.
Куратор "Книжкового Арсеналу" Ольга Жук говорить, що "Книжковий Арсенал" має плани на довге життя: "Книжковий Арсенал" буде продовжуватися. Не лише як фестиваль або виставка, але і як видавнича програма. Це буде новий великий напрямок у роботі арт-центру".
Невідомо, чи стане амбітний проект традицією. Але своя велика книжкова виставка Києву не заважить.
Ірина Славінська