Re: цензії

22.08.2026|Марія Федорів, письменниця, редакторка
Одного разу ти знайдеш цей щоденник: маленькі клаптики вдячності за трансформації
21.08.2026|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Дитячий світ недитячого поета
21.08.2026|Наталія Мартинюк
Правда і вигадка у книжці Володимира Даниленка «Ліки від любовної лихоманки»
19.08.2026|Людмила Даниленко, літературознавиця
«Обійми мої – це твоє укриття»: образ прифронтового Запоріжжя в поетичній збірці «Ми є» Валентини Вісленко
19.08.2026|Олена Волинська
Диво, що рятує від прірви
14.08.2026|Тетяна Безушко-Граб
Незламна Олена Пчілка: відгук на роман «Мармурова жінка»
08.08.2026|Юрій Горблянський, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка Львівського національного університету імені Івана Франка
Історична реконструкція націєтворчих змагань в ретроромані Юрка Вовка (Юрія Зилюка) «Передбачення Курта Зіберта»
Іноземець
04.08.2026|Тетяна Мороз, письменниця, книжкова оглядачка, бібліотекарка
Строкате літо під однією обкладинкою
02.08.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун лікарка-психіатриня, психотерапевтка, письменниця
Після цієї книжки хочеться подзвонити мамі
Головна\Події\Культура

Події

26.04.2011|21:55|Буквоїд

У Києві відкрили меморіальну дошку на честь журналістів-чорнобильців

26 квітня у приміщенні Національної радіокомпанії України за ініціативи Держкомтелерадіо відкрито меморіальну дошку на честь працівників державних телерадіоорганізацій, які висвітлювали трагічні події на Чорнобильській АЕС у 1986-1990 роках.

«Героїчні та трагічні будні ліквідаторів аварії залишилися історією завдяки журналістам і операторам, - зазначив під час церемонії відкриття голова Держкомтелерадіо Юрій Плаксюк. - Шана їм за те, що вони першими розповіли правду про Чорнобиль. І все, що знято до встановлення саркофагу над Четвертим блоком, на 90 відсотків знято нашими працівниками».

Через сувору заборону розголошувати у перші дні факт аварії  добровольці-телевізійники потрапили в зону ЧАЕС трохи згодом, і перший відео репортаж безпосередньо з району Чорнобильської АЕС вийшов в інформаційній програмі УТ «Актуальна камера» лише 12 травня 1986 року.

 Надалі щоденно в інформаційних випусках УТ виходило по 5-6 матеріалів, пов’язаних з темою ліквідації наслідків аварії. Вже станом на 19 травня було передано 44 кіновідеоінформації. А до кінця року – 327.

Першим у найнебезпечніші місця аварії пішов телеоператор Валентин Антонович Юрченко. Він же першим із телевізійників–чорнобильців пішов з життя (сталося це восени 1986 року). Ось його звіт про відрядження 27 липня 1986 року: «Під час зйомки йшов дощ, а група працювала поруч із захисною стінкою навколо зруйнованого четвертого енергоблоку, і вода лилася з даху прямо на нас». За таких умов Валентин Юрченко працював того дня з коментатором редакції інформації УТ Геннадієм Душейком з 12-ої до 17-ої години. Люди і відеотехніка були настільки забруднені радіацією, що на виїзді із зони їхній одяг просто викидали.

 «Радіація не має кольору, вона не горить, не димить. Як її знімати? І ми знімали людей, які долали наслідки аварії - інженерів, дозиметристів і всіх, кого зустрічали в Зоні, - зазначив у своєму виступі телеоператор Юрій Федоров. -Унікальні кадри, відомі всьому світові, як солдатики у свинцевих фартухах лопатами скидають графіт з даху Четвертого блоку, зняв оператор Юрій Бордаков».

Щодня о 8.00 у новинах Українського радіо лунав репортаж з Чорнобильської АЕС. Готували ці матеріали радіожурналісти Василь Бирзул, Олександр Бутко, Євген Гришанков, Леонід Самойленко, Володимир Удовиченко, які по черзі їздили в зону катастрофи.

«Безцінний літопис хроніки подій на ЧАЕС, досвід ліквідації цієї катастрофи знадобиться людству не один раз», - переконаний тележурналіст-чорнобилець Валерій Макаренко.

Меморіальну дошку з написом «Працівникам Держтелерадіо України - творцям трагічного телерадіолітопису про ліквідацію аварії на ЧАЕС» виготовила художник-кераміст Ольга Гаврилова. «Я намагалася зробити тривожний символ. Коло з червоним осердям - це вир, або стилізація знаку радіоактивності, або крапля крові. Над колом - руки, камера, мікрофон - вони символізують зламані життя і долі. Понад усім - палає червоний вогонь. Це, можливо, радіохвиля, розірваний навпіл рушник. Кожен має по-своєму потрактувати закодований у ньому смисл», - сказала вона журналістам.

Інформація: Держкомтелерадіо



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери