Мультимедійна виставка презентує документальні світлини двох американок – професійного фотомистця Елісон Картрайт і звукову інсталяцію етномузиколога з Колумбійського університету Марії Соневицької з Нью-Йорка. Зображення і звуки представляють широке розмаїття життєвого досвіду кримських татар-репатріантів, контекстуалізоване польовими й архівними аудіо-матеріалами.

У 2008 році Картрайт і Соневицька впродовж трьох тижнів мандрували Кримом, документуючи «домашнє» життя кримських татар. Вони відвідали Мустафу Джемілєва у власній домівці в Бахчисараї і зафотографували цього провідника кримськотатарського національного руху в оточенні артефактів, що оповіли історію його багаторічної боротьби за права людини в Радянському Союзі. У селі Ай-Серез автори проекту зустріли чоловіка, котрий спромігся викупити назад свій будинок, де він колись народився. У селищі Кам’янка поблизу Сімферополя вони фотографували відомого музиканта в його хатній робітні. По дорозі на Ялту зустріли жінку-самосела, котра мешкала у маленькому будиночку з чоловіком і сином. У Гвардійському старша жінка наспівала дослідницям старої пісні прямо на городі. У Сімфорополі американки зазняли родину, котра зібралася у маленькій квартирі для відзначення дня народження господині. В Алушті вони із захопленням спостерігали як бабуся із внучкою готували на кухні чебуреки. Елісон і Марія  також зустрічалися із політиками, музикантами, архітекторами, студентами і безробітними. За свою подорож їм довелося відвідувати розкішні вілли, великі будинки і халупи. І у всіх цих місцях вони чули подібні висловлювання: «Ми – кримські татари. У нас немає іншого дому».

На виставці представлено понад три десятки фотографічних образів та усні оповіді 26 кримськотатарських родин, які передаються за допомогою старих радянських телефонів. Приголомшливі світлини Картрайт засвідчують красу і вразливість життя репатріантів у сучасному Криму.

Перед очима відвідувачів виставки – сучасні обличчя, портрети, родинні фото, садиби і краєвиди, діти, молоді та старші люди у своїх скромних помешканнях чи на подвір’ях. А у відблисках очей мелькають тіні минулого, немов долі двохсот тисяч вигнанців до «спецпоселенських» таборів. У фокусі уваги Марії та Елісон – будівлі, як універсальні символи дому, індикатори рідного місця, уособлення сакрального простору, й водночас – складові особистісної й етнічної  ідентифікації. На це автори  проекту ефектно наголошують за допомогою візуальних контрастів – між зовнішнім виглядом та інтер´єрами будинків, мальовничістю природи й обструкцією інфраструктури,  як наслідком двадцятилітньої репатріації, що сталася у час економічної й політичної нестабільності відразу  після проголошення Україною своєї державної незалежності.

Виставка «Не маємо іншого дому…» – яскравий приклад сучасної інтерпретації, коли історія народів подається не в «битвах і датах», не через призму офіційних ідеологій, відсторонено і з поглядом «з боку», а через живі епізоди драматичних доль, свідчень й історій окремих людей.

У травні 2010 року цей творчий проект був представлений широкій аудиторії в Українському музеї в Нью-Йорку. Він також показаний в он-лайн виданні Triple Canopy (англійською мовою) і польському журналі Pressje (польською мовою).

Нині ця мультимедійна виставка на запрошення Музею Івана Гончара прибула до Києва за підтримки Посольства США в Україні та авіакомпанії «АероСвіт – Українські Авіалінії».  

У програмі також:

- презентація історико-культурних видань про кримських татар (ПФ «Майстер Книг», м. Київ);

- виступи кримськотатарських мистців (Музика: Сеітхаліл Аппазов, чубук-даул (барабан), Раіф Алієв, труба, Наріман Умеров, даіре (бубен) – м. Євпаторія; Рустем Асанов, кемане (скрипка) – м. Сімферополь; Спів: Якуб Джемілев – м. Євпаторія; Танці: Діляра Асанова й Алім Меджитов – м. Феодосія);

- частування кураб’є (традиційним кримськотатарським печивом) і чаєм. 

Виставка триватиме з 7 червня по 10 липня 2011 року.