Уяви, що десь на горищі своєї душі ти знайшов(ла) щоденник. Постав собі кілька запитань: 1) у якому він вигляді? 2) як він тут опинився? 3) чи потрібен тобі? А тепер уяви, що маєш унікальну нагоду знову його розгорнути. Цікаво, які слова він цього разу тобі відкриє? Можливо, скаже: «Твій світ скоро зміниться!». А можливо, після цього ти змінишся сам(а)?

Мотиваційний щоденник «Як закохатися в життя» відкриває щастя у маленьких радощах. Звичайна пробіжка, покупка чи випадкова зустріч можуть нести особливий код, якщо ми, звісно, навчимося розшифровувати ці секрети. І тут на допомогу приходить книга Олександра Козинця, яка закликає зупинитися й поглянути на світ інакше. Хтозна, можливо, саме сьогодні час узяти до рук пензель і почати малювати картини, писати книгу свого життя чи стати сценаристом власної любовної драми? Потрібно просто довіряти життю!

«Кожен день у щоденнику — можливість почати свою подорож до вдосконалення й внутрішнього спокою», — зазначає автор у передмові. 366 днів — це довгий шлях. Але його не потрібно долати поспіхом. Час і так біжить невпинно, штовхаючи нас у життєвий вир. Цей щоденник пропонує пригальмувати, прислухатися до себе й дозволити змінам відбуватися у власному ритмі.

Очищення не завжди починається з гармонії, розуміння чи прийняття. Воно частіше починається зі слів, які говорить той, хто справді розуміє. Знайомство з цим щоденником — це побачення з собою. Це шлях назустріч собі справжній(ньому). До нього завжди приходять із тягарями чи таємницями. Його почасти буває важко читати і ще важче перечитувати. Але він — частина твоєї історії. Він знає твій біль і приймає тебе таким(ою), яким(ою) ти є.

Як давно ви танцювали під дощем, ворожили на каві, купували нову ручку (у світі комп’ютерних технологій і це рідкість!) чи писали вірш, допомагали безкорисливо або просто щиро дякували? У своїй книзі Олександр Козинець ніби повертає нам маленькі шматочки втраченого раю — ті прості радощі, які ми часто перестаємо помічати.

Він говорить про любов новими словами:

«Той, хто вміє побачити світло в собі, зможе осяяти ним і світ навколо».

«Плекай дитинність у собі — вона допомагає жити з усмішкою та почуватися краще».

«Любов — перше почуття, з яким дитина приходить у світ. Вона не аналізує, не сумнівається, не очікує вигоди — просто любить».

«Якщо припустився(лася) помилки, любов побачила б у цьому можливість для зростання».

«Ти практикуєш любов до себе через кордони, які встановлюєш. І це ще один крок до внутрішньої свободи».

«Твоя правда — не тільки слова, а й сила, яка дозволяє бути справжнім(ою)».

«Любов — світло, яке пронизує морок страху. Вона не навчає, а нагадує. Вона повертає пам’ять про те, ким ми є».

«Коли я люблю щиро, без умов і торгів, я знову стаю собою. Я згадую, що не самотній, що навколо — не суперники і не тіні, а такі, як і я, душі, які шукають світла».

«Любов – це птах, їй потрібно літати».

«Іноді плисти за течією – не про слабкість, а про мудрість. Як річка обходить каміння, так і ти зможеш знайти свій шлях, якщо дозволиш собі відпустити зайве напруження», — каже письменник. Як часто ми боїмося не йти наперекір обставинам? Як часто вважаємо, що мусимо неодмінно боротися з течією, навіть коли вона просто веде нас до іншого берега? Щоденник вчить довіряти внутрішньому, а не зовнішньому, слухати своє серце і своє дихання, вдихати гармонію і видихати радість.

«Хтось приходить, щоб навчити нас терпіння, хтось відкриває нам новий шлях, а хтось зʼявляється, щоб розворушити спокій нашого серця. Але в житті не буває нічого випадкового», — пише Олександр Козинець. Його щоденник готує нас до внутрішніх трансформацій і перевтілень. Через прості, на перший погляд, поради автор підводить до складніших речей — прийняття себе, довіри до власних бажань, звільнення від чужих очікувань.

Він м’яко закликає нас «вимкнути» соцмережі, внутрішнього критика і думку соціуму та довіряти собі.

Він заохочує прожити бодай рік для себе. Вдумливо й наповнено — не просто відриваючи аркуші календаря один від одного, а надаючи кожному дню певного сенсу: «Іноді істини приходять у найнеочікуваніші моменти, коли ми сприймаємо світ без поспіху, душа готова слухати, а серце – відчувати».

Істина — не лише пошук, а й зупинка. І важливо, коли саме ти її зробиш: на старті чи вже на фініші. Цей щоденник — скарбничка маленьких пауз, які відкриваються тобі щодня. Паузи потрібні! Вони у музиці, у віршах, у стосунках. Ця книга дозволяє відчути ритм дороги, яку ти проходиш протягом року, і час від часу озирнутися назад. Вона — про вміння аналізувати й дякувати за те, що досягнуто і втрачено, відкрито і здобуто, пережито і перегорнуто. Про мистецтво дякувати кожному дню і кожній людині, яка приходить у твоє життя. Про вміння ставити запитання і знаходити відповіді. Бо ж навіть якщо ти не знаходиш відповіді, ти знаходиш себе!

Не дивно, якщо після прочитання цієї книги вам захочеться поплакати, піти на ковзанку, просто помедитувати чи подзвонити мамі. Емоції мають вийти назовні. У цьому й суть щоденника: вивільнити негатив і відкритися світлу. Цей щоденник — шанс назвати свої страхи на ім’я, щоб побороти їх або навчитися жити так, щоб вони не заважали нам.

Ця книга — про внутрішнє багатство і кишенькову бідність. Вона допомагає усвідомити, ким ти є.

Ця книга затягує шрами і рубці, бо «не кожен шторм руйнує. Деякі лише змивають із нас зайве й показують нашу силу духу». Вона допомагає позбутися зайвого і впустити легкість.

Одного разу до тебе прилетить паперовий літачок із написом «Як закохатися у життя?» і найкращими побажаннями, підібраними спеціально під твій настрій. Даруючи щодня маленькі літачки натхнення один одному, ми запускаємо механізми щастя. І поки вони подорожують світом, цей щоденник переходить із рук у руки, відкриваючи маленькі клаптики вдячності за трансформації.