Re: цензії

10.07.2026|Ігор Чорний
Коли магія поза законом
10.07.2026|Олександр Козинець, письменник, педагог та музикант
Сміливість бути собою
10.07.2026|Віктор Вербич
«Збережи цей світ – святий, зукраїненний»
08.07.2026|Інеса Матіїшин, філолог
Любов і біль в романі Степана Процюка «Троянда ритуального болю»
07.07.2026|Ігор Зіньчук
Література, що свідчить: про роман Оксани Радушинської «Псалом Давида»
26.06.2026|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Франківськ пісенний
26.06.2026|Віктор Вербич
Коли cвіт – в обіймах мелодії дощу
24.06.2026|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Під знаком невтомності
"Іпостасі" художника
23.06.2026|Їнка Сяньчина, письменниця
Між тонких стебел глибокої трави
Головна\Події\Культура

Події

04.10.2011|08:29|Юлія Валова

Піар та українське культурне середовище

У класичному варіанті піар-технології працюють на впізнаваність торговельних марок, підняття рейтингу продукції, врешті — розширення ринків збуту й логічно, що ці технології майже уніфіковані для будь-якого виду діяльності, хіба що потребують деякої адаптації.

Кожна нова подія, творчий або маркетинговий  задум стимулюють інтерес до виробника продукту й безпосередньо концентрують увагу на самому продукті. Зрозуміло що процес «вирощування» нової торговельної марки або надання вже відомій нового поштовху доволі тривалий та потребує чималих зусиль і капіталовкладень, але дуже важливою є необхідність чіткого розуміння остаточної мети процесу та мотивація виживання продукту в ринкових умовах. Що ми зрештою хочемо бачити? На яку цільову аудиторію розраховуємо? Як довго існуватиме інформаційний шлейф? Оце вже є концепцією створення інформаційного поля навколо продукту піару, його легенда.

Подекуди, використовуючи основні інструменти піару та маючи більш-менш належний бюджет для маніпуляцій, ми забуваємо про основну ідею, що ми будемо робити з уже зрілим та популярним дітищем. Особливо це стосується культурного середовища, вдячного ґрунту,  який всмоктує та активно поширює майже кожну гарну ідею. Це особливе середовище, яке з радістю зустрічає народження нової зірки й щиро бере участь в її закріпленні на культурологічному небосхилі. Тут не йдеться про шалені бюджети, які можуть собі дозволити серйозні гравці комерційних ринків, навіть малий фінансовий поштовх та креативний підхід стають запорукою успіху й активні представники галузі охоче підтримують та сприяють поширенню продукту. Більшість навіть не мислять про власну комерційну користь, головним є бажання потрапити в сам процес, засвітитися для молодих та талановитих учасників, прикрасити та надати серйозного статусу події для метрів, потрапити в епіцентр подій, шалено «покрутитись» у тусовці та безболісно розпрощатися з готовим і популярним брендом. Чомусь більшість із гарних та талановитих культурологічних проектів швидко згасає та забувається самими представниками середовища, які ще вчора щиро та безкорисно брали участь в його створенні.

Комерційний світ дуже жорсткий та виважений, він бездушно та назавжди виштовхує з поля зору слабких та «негідних». Але порівняння якогось невдалого авто, що не пройшло якісного тест-драйву, та гучного й креативного фестивалю виглядає є надоречним...

За останній період розквіту творчого креативу в країні гучно спалахнуло та швидко згасло чимало творчих проектів.  Здається такі яскраві та потужні бренди, як журнал «Книжковий клуб+»,  журнал «НАШ», журнал «Книжник-review», фестиваль сучасного мистецтва «Гоголь-Фест», відкрита платформа для дискусій «Посиденьки в УНІАН»....  й, за підтримки Олесандра Попова - голови КМДА, до цього переліку може потрапити легендарна книгарня «Сяйво», історія якої, на мій погляд може сміливо посісти перше місце в топі найгучніших культурологічних подій 2011 року, шкода тільки, що цей чарівний бренд ще довго асоціюватиметься з технологією боротьби за виживання старожилів-книголюбів, котрі присвятили свідому та активну половину свого життя улюбленій справі.

Зрозуміло, що світ культурних подій яскравіше та продуктивніше будь-якого сектора маркетингу, але чи не є сенсом збереження вже створених, своєчасних, якісно позиціонованих  творчих надбань. Може, час від часу слід повертатись до гарних традицій? До речі, чому б не влаштувати щось на кшталт «Виставки згаслих зірок культурного середовища» або «Аукціону занедбаних брендів», де представники галузі могли б обговорити можливості реанімації, а то навіть і об´єднання старих та забутих проектів. Адже на подібний захід можна запросити меценатів та спонсорів, зацікавлених у продовженні та популяризації культурних продуктів. Хто знає, може таким чином вдасться перетворити звалище забутих кораблів на новітню потужну флотилію?!



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

10.07.2026|09:37
Інтерактивні читання, творчі майстерки, квести, руханки для дітей: якою буде дитяча програма на фестивалі «Фронтера»
07.07.2026|20:35
Видавництво Korali Books оголосило конкурс чуттєвої прози: переможці отримають шанс видати власну книгу
07.07.2026|13:15
Дипломатія без прикрас: спогади, досвід і залаштунки служби
03.07.2026|14:00
Звернення Софії Русової
01.07.2026|16:44
Ольга Куждіна: «Я взагалі не вмію вигадувати сюжети. Зате спостерігати, бачити і чути – це моя справжня суперсила!»
28.06.2026|20:48
«Смачна комунікація» література, гітара,троянди,філософія
26.06.2026|17:27
«Кожен важливий на своєму місці»: VI Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголосив цьогорічну програму
22.06.2026|16:01
Літературний пікнік у Парижі на сонцестояння
21.06.2026|13:01
«Свій серед своїх?». Як подолати прірву між цивільними та військовими
11.06.2026|14:37
«Діамантова змійка»: мистецтво паризьких салонів


Партнери