Re: цензії

12.01.2026|Віктор Вербич
«Ніщо не знищить нас повік», або Візія Олеся Лупія
Витоки і сенси «Франкенштейна»
11.01.2026|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Доброволець смерті
08.01.2026|Оксана Дяків, письменниця
Поетичне дерево Олександра Козинця: збірка «Усі вже знають»
30.12.2025|Ганна Кревська, письменниця
Полотна нашого роду
22.12.2025|Віктор Вербич
«Квітка печалі» зі «смайликом сонця» і «любові золотими ключами»
22.12.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
«Листи з неволі»: експресії щодо прочитаного
20.12.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Експромтом
20.12.2025|Валентина Семеняк, письменниця
Дуже вчасна казка
11.12.2025|Ольга Мхитарян, кандидат педагогічних наук
Привабливо, цікаво, пізнавально
Головна\Події\Культура

Події

04.10.2011|08:29|Юлія Валова

Піар та українське культурне середовище

У класичному варіанті піар-технології працюють на впізнаваність торговельних марок, підняття рейтингу продукції, врешті — розширення ринків збуту й логічно, що ці технології майже уніфіковані для будь-якого виду діяльності, хіба що потребують деякої адаптації.

Кожна нова подія, творчий або маркетинговий  задум стимулюють інтерес до виробника продукту й безпосередньо концентрують увагу на самому продукті. Зрозуміло що процес «вирощування» нової торговельної марки або надання вже відомій нового поштовху доволі тривалий та потребує чималих зусиль і капіталовкладень, але дуже важливою є необхідність чіткого розуміння остаточної мети процесу та мотивація виживання продукту в ринкових умовах. Що ми зрештою хочемо бачити? На яку цільову аудиторію розраховуємо? Як довго існуватиме інформаційний шлейф? Оце вже є концепцією створення інформаційного поля навколо продукту піару, його легенда.

Подекуди, використовуючи основні інструменти піару та маючи більш-менш належний бюджет для маніпуляцій, ми забуваємо про основну ідею, що ми будемо робити з уже зрілим та популярним дітищем. Особливо це стосується культурного середовища, вдячного ґрунту,  який всмоктує та активно поширює майже кожну гарну ідею. Це особливе середовище, яке з радістю зустрічає народження нової зірки й щиро бере участь в її закріпленні на культурологічному небосхилі. Тут не йдеться про шалені бюджети, які можуть собі дозволити серйозні гравці комерційних ринків, навіть малий фінансовий поштовх та креативний підхід стають запорукою успіху й активні представники галузі охоче підтримують та сприяють поширенню продукту. Більшість навіть не мислять про власну комерційну користь, головним є бажання потрапити в сам процес, засвітитися для молодих та талановитих учасників, прикрасити та надати серйозного статусу події для метрів, потрапити в епіцентр подій, шалено «покрутитись» у тусовці та безболісно розпрощатися з готовим і популярним брендом. Чомусь більшість із гарних та талановитих культурологічних проектів швидко згасає та забувається самими представниками середовища, які ще вчора щиро та безкорисно брали участь в його створенні.

Комерційний світ дуже жорсткий та виважений, він бездушно та назавжди виштовхує з поля зору слабких та «негідних». Але порівняння якогось невдалого авто, що не пройшло якісного тест-драйву, та гучного й креативного фестивалю виглядає є надоречним...

За останній період розквіту творчого креативу в країні гучно спалахнуло та швидко згасло чимало творчих проектів.  Здається такі яскраві та потужні бренди, як журнал «Книжковий клуб+»,  журнал «НАШ», журнал «Книжник-review», фестиваль сучасного мистецтва «Гоголь-Фест», відкрита платформа для дискусій «Посиденьки в УНІАН»....  й, за підтримки Олесандра Попова - голови КМДА, до цього переліку може потрапити легендарна книгарня «Сяйво», історія якої, на мій погляд може сміливо посісти перше місце в топі найгучніших культурологічних подій 2011 року, шкода тільки, що цей чарівний бренд ще довго асоціюватиметься з технологією боротьби за виживання старожилів-книголюбів, котрі присвятили свідому та активну половину свого життя улюбленій справі.

Зрозуміло, що світ культурних подій яскравіше та продуктивніше будь-якого сектора маркетингу, але чи не є сенсом збереження вже створених, своєчасних, якісно позиціонованих  творчих надбань. Може, час від часу слід повертатись до гарних традицій? До речі, чому б не влаштувати щось на кшталт «Виставки згаслих зірок культурного середовища» або «Аукціону занедбаних брендів», де представники галузі могли б обговорити можливості реанімації, а то навіть і об´єднання старих та забутих проектів. Адже на подібний захід можна запросити меценатів та спонсорів, зацікавлених у продовженні та популяризації культурних продуктів. Хто знає, може таким чином вдасться перетворити звалище забутих кораблів на новітню потужну флотилію?!



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

12.01.2026|10:20
«Маріупольська драма» потрапили до другого туру Національної премії імені Т. Шевченка за 2026 рік
07.01.2026|10:32
Поет і його спадок: розмова про Юрія Тарнавського у Києві
03.01.2026|18:39
Всеукраїнський рейтинг «Книжка року ’2025». Довгі списки
23.12.2025|16:44
Найкращі українські книжки 2025 року за версією Українського ПЕН
23.12.2025|13:56
«Вибір Читомо-2025»: оголошено найкращу українську прозу року
23.12.2025|13:07
В «Основах» вийде збірка українських народних казок, створена в колаборації з Guzema Fine Jewelry
23.12.2025|10:58
“Піккардійська Терція” з прем’єрою колядки “Зірка на небі сходить” у переддень Різдва
23.12.2025|10:53
Новий роман Макса Кідрука встановив рекорд ще до виходу: 10 тисяч передзамовлень
22.12.2025|18:08
«Traje de luces. Вибрані вірші»: остання книга Юрія Тарнавського
22.12.2025|10:45
26 грудня Соломія Чубай запрошує львів’ян на концерт “Різдво — час вірити в Дива”


Партнери