Автор брутальної «Історії Хворого розуму» знову зацікавлює, вражає і збентежує водночас! Його новий роман відсилає читача в пост-апокаліптичне суспільство, в якому деградація, відсутність правил і заборон – це норма, а будь-які конфлікти вирішуються лише за допомогою зброї. Ви вже стали свідками згаданих у книжці подій, тож дізнайтеся, що буде далі.

Це карколомна історія, яка дивовижним чином змушує бути патріотом. Це роман про молоду жінку з плоті і крові, а також про жінку-країну, зіткану з людей і подій, який присвячується прихильникам модних технологій і кіно в дусі режисерів Тарантіно і Родрігеза.

Цікавим є те, що події, описані в романі, який автор закінчив рік тому, дивним чином відображають тривожну і непросту ситуацію, в якій опинилася Україна сьогодні. Що це – звичайний дар літературного передбачення, чи свідомий аналіз вітчизняних і глобальних світових тенденцій? На ці непрості але цікаві запитання відповість сам автор 12 квітня у суботу на Книжковому Арсеналі.

Автор відчитує ті небезпечні симптоми, які вже сьогодні наявні у нашому суспільстві і тривожними сигналами транслює їх через свій роман. І культура споживання, про яку вже скільки всього було сказано, на його думку лише вершина того криваво-червоного айсберга, який вже майже прибило до нашого берега. Адже в цьому уніфікованому конвеєрному світі, споживання стає повальною модою, тотальною необхідністю і всеохопною одноманітністю і відтепер всім потрібно лише те, що є в іншого, бо інакше воно втрачає свою цінність. Цінне лише те, чим захоплюються інші, а отже всім потрібні лише однакові цінності, всі женуться за одним і тим самим, а значить – всім можна втелющити щось однакове, щось одне на всіх, і всіх заразом надурити, даючи спожити їм те, що їм зовсім не потрібне або навіть шкідливе. Та хіба хтось замислюється над тими «шкідливо», коли мова йде про такий жаданий, скажімо, Айфон, який захмарно дорогий, але, разом з тим, який є у всіх, а якщо і не у всіх, то принаймні у тих, хто себе поважає і звик аби решта його також поважали, а без того ж Айфону, це, самі розумієте, неможливо, а отже потрібно збирати і купувати, потрібно брати кредит і купувати, потрібно вбивати і купувати, бо, самі розумієте, повага – це святе, повага – це понад усе. Отак і формуються у нашому звихнутому пришвидшеному світі симулякри, які замінюють собою щось справжнє, витісняють з нашого життя оригінал, замінюючи його навіть не те що підробкою, а просто зовсім іншими речами і доводячи, що вони нам і справді потрібні, що ми без них не зможемо далі жити, що без душі, наприклад, чи без мізків – запросто, а от вже без того ж таки Айфону – вже нікуди. І тут справа вже навіть не в повазі і навіть не в самоповазі – тут справа вже у тому, що Айфон і є душа, а без душі, самі розумієте, не можна…