Електронна бібліотека/Проза

"Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
Вечірня школаДмитро Лазуткін
Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
Втрати...Сергій Кривцов
В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
Сідаєш в броню наче у човен...Максим Кривцов
Під розбитим мостом протікає Оскіл...Максим Кривцов
Хто б міг подумати...Максим Кривцов
Завантажити

Я… Так, я. Я – та, котру ти шукаєш. Я – та, котру ти так довго шукав. Можливо, я – навіть та, про котру ти мріяв ще у студентські роки.

Може, я – тонка і ніжна грецька амфора, завезена до твоїх степів скіфами. Може, я – тендітна кружальна кераміка, яка зачарує тебе своїми візерунками. Може, я залишена для тебе з часів доби бронзи і вражу тебе примхливо окресленим вінцем. Так, може, я навіть просто груба пеньківська кераміка без орнаменту. Та, все одно, ти шукаєш мене.

Я відчуваю, як ти наближаєшся. Я тремчу у передчутті тієї миті, коли ти візьмеш мене до свої сильних рук і знову покажеш мене Сонцю. Я чекаю на нашу зустріч не менше за тебе.

А буває так, що ти поспішаєш. Ти не помічаєш мене. Ти розбиваєш мене на шматки. Тоді я кричу від болю. Я плачу під ударами твоєї лопати. Та ти мене не чуєш. Чому?!



Партнери