Електронна бібліотека/Казки

Балада про Ганну КешБертольд Брехт
Для себе есеяВіктор Палинський
ВіршіМикола Істин
Стара пошта (новела)Віктор Палинський
СантаВіктор Палинський
Старый новый мирАнна Катруша
Так чекати снігу, ніби кінця війни...Сергій Жадан
Люди самотні, - говорить, - це ж було помітно відразу...Сергій Жадан
Маламбо (уривок)Тадеуш Слободзянек
ВіршіЄвгеній Юхниця
Усе можливе – можливо… (новела)Віктор Палинський
Це ось наше місто – стоїть на сході країни...Сергій Жадан
Ось і тобі, Магдалино, різдвяної ночі...Сергій Жадан
Заскочені поміж деревОлександр Кириченко
ЛюдословиМикола Істин
Паралельні космосиМикола Істин
ВсесвітиМикола Істин
…і паморозь за фрескою застудиСергій Жадан
Коли в білій палаті клініки Шаріте...Бертольд Брехт
Був мені голос...Сергій Жадан
Але ж ти ніколи не напишеш про те...Сергій Жадан
Ось і добра нагода подякувати за можливість...Сергій Жадан
Номер 13Ольга Полевіна
Що ж, залишмо на час...Сергій Жадан
Приїхавши до чужого міста на початку літа...Сергій Жадан
Дядь Саша працював на Фрунзе в кабаку...Сергій Жадан
ВіршіНая Задніпрянська
Так раптово відцвіла любов…Василь Кузан
Чужі гріхи (уривок з роману)Таня П’янкова
"Тиха країна по Великодню..."Сергій Жадан
"Дан. Варвара і варвари" (уривок із роману)Олена Чернінька
"...Зовсім розстроївся дорогою наш оркестр"Сергій Жадан
Між Небом і ЗемлеюВалентина Семеняк
Завантажити

- Ти не правильно зробила! – кричала мати.

- Ти нічого не вмієш! – сварила сільська вчителька.

- У тебе не косички а мишачі хвостики! – сміялись сестички.

Кожного разу, коли чула образливі слова, маленька дівчинка бігла у свою хатинку, під розлогу сосну.

 

Сосна стояла скраю подвір’я і була дуже великою та напевно дуже старою. Під її нижніми розлогими гілками було трішки місця, яке було наче хатинка. Цю схованку дівча віднайшло тоді коли до сліз образили шкільні друзі і вона хотіла заховатись від усього світу кудись. Тоді й знайшла це таємне місце. Там дівчинку ніхто не міг віднайти. Вона сиділа там годинами в сльозах а пізніше у родумах і нікого не хотіла бачити.

Проходив час і вона виходила звідти, вже заспокоївшись та обдумавши все. Свої переживання та образи вона тоді ховала далеко у серці, і з кожним разом дорослішала, загартовувалась до несправедливості та зовнішнього бруду.

Лише маленьке собача, яке вона назвала Джессі, знало про цю таємну домівку. Воно прибігало туди, радісно метляючи хвостиком, тицялося носиком до її колінок, щічки і ніжно дивилось добрими очима. Дівчинка лише йому розповідала свої образи і з часом заспокоювалась. Усе погане відступало від щирої любові маленького створіння.

 

Минуло багато років. Сосну, яка вже засохла і займала багато місця зрубали. А дівчинка виросла, стала жінкою-керівником на великій фірмі. Їй уже не було куди ховатися. Та цього й не потрібно було. Загартована ще тоді у далекому дитинстві вона вибудувала надійну хатинку-схованку у своєму серці. І від усіх теперішніх образ ховалась туди. Закривала своє серце. А відкрити його вдавалось лише люблячому її серцю.

 

Дівча виросло та нічого не змінилось.

Змінилась лише хатинка.

 



Партнери