Завантажити

Одного разу в будиночку, де жив маленький „є”, стався великий переполох. Кудись пропав друг хлопчика – смугастий ЄНОТ. Ще маленьким звірятком „є” знайшов його у хащах біля ставка з переломаною лапкою і поселив у дворі. Усі полюбили привітну тваринку. Та жив ще у тому будиночку злий хлопчик ЄВГЕНКО який завжди норовив напакостити і маленькому „є”, і ЄНОТИКУ.

І от ЄНОТИКА не стало. Пропав. Маленький „є” прийшов вранці до його хатинки а вона розвалена.
Наробив тут галасу маленький „є”. Позбігались усі мешканці. Але ніхто ж нічого не знає, не відає.
- Стривайте, тут є усі хто живе у будиночку? А ЄВГЕНКА чому немає? – запримітив хтось.
- Може це він?
- Так це він, ЄВГЕНКО завжди недолюблював ЄНОТИКА. – подумавши сказав маленький „є”. А вчора, розмовляючи про ЄНОТИКА він чомусь дуже ЄХИДНО усміхався. Біжімо швидше до ставка, ЄВГЕНКО, напевно, туди його поніс.
Всі кинулись чимдуж до ставка. Підбігаючи ближче, людям відкрилася така картина: ЄВГЕНКО безпорадно борсався у ставку, а ЄНОТИК, учепившись зубами за комір, щосили тягнув хлопчину на берег.
Маленький „є” та й усі хто прибіг кинулись йому допомагати.
Спільними зусиллями друзі витягли ЄВГЕНКА з води. Він весь дрижав від холоду та страху.
- Я, я, я більше не буду, – пробурмотів він, похнюпивши від сорому голову. - ЄНОТИК врятував мені життя, а то я б не протримався поки ви не поспіли. Сам не знаю як я потрапив у ставок, я ж хотів лише ЄНОТИКА у воду випустити. А потім посковзнувся. Та тепер обіцяю що буду для звірятка таким же другом, як і ви.
- Гаразд, гаразд, ми тобі віримо. Добро завжди приємніше і легше робити ніж пакостити комусь.

З того часу усі зажили дружно та щасливо. А маленький „є” навіть подружився з ЄВГЕНКОМ і вони разом доглядали ЄНОТИКА у дворі.

читати