Завантажити

(цiлує край її сукнi).
Багато де я мандрував i бився,
В Сiцiлiї, у грецького царя,
З того часу, як переплив моря
I з родичами злими посварився.
I ось до вас свiй човен повернув,
В Гардарику 1 шукати талану.
Тобi клянусь служити чесно й твердо,-
Чи прихистиш вигнанця, Iнгiгердо?
 
1 Давня скандiнавська назва Русi.
 
I н г i г е р д а
Бажаний гiсть, тебе я бачить рада,
Гаральде, син Сiгурда, смiлий князь.
I Ярослав, я певна, в слушний час
Як вернеться, знайде тобi посаду.
Г а р а л ь д
(пiдводиться з колiн).
Тобi мiй меч i все життя моє!
Є л и з а в е т а
(скрикує).
Ай! боже мiй! Вiн дряпає, клює!
Вiзьми його! Не можу далi я!
Г а р а л ь д
Дозволь менi!
(Обережно забирає сокола).
Бiдняточко моє!
Рука в кровi! Хiба ж їх можна брати
Без рукавички - гей, вiзьми, Рулав!
(Передає сокола джурi).
Але стривай! У лiсi ж не була ти,
I я тодi не за тобою мчав...
А звiдки ж сокiл...
О, яка пригода!
(Оглядається i бачить Анну, яка смiється).
Це, значить, ти його передала!
О королево! Знов тобi хвала
За двох дочок прекраснiшої вроди!
Як ти сама, Олафова дочка.
I н г i г е р д а
Так - Анна це, а це Єлизавета.
Га р а льд
(палко).
Єлизавета! Єлизiф! Яка,
Яка ж вона прекрасна! Так, мене ти
Сюди на щастя, доле, привела!
О вiщi дiви Долi i Часу,
Вердандi, мудра дiва днiв бiжучих,
Ти провела мене крiзь лiс дрiмучий,
Щоб я знайшов життя мого красу!
Я мчав крiзь лiс, крiзь гори i долини,
Немов ловець на ловах соколиних,
А сокiл цей, що так мене манив,
На iншу руку раптом пересiв.
I щоб здобути руку цю дiвочу,
Пройду я свiт вiд пiвдня до пiвночi,
Своїм човном схвилюю всi моря,
Здобуду свiт, корону, перли, славу,
I все для тебе, донька Ярослава,
Лиш покохай мене, моя зоря!
(Бере за руку Єлизавету, зазираючи їй у вiчi).
 
IV
Раптом чути дзвiн багатьох дзвонiв, сурми, вiтальнi крики. Всi кидаються до арок.
 
I н г i г е р д а
Це князь! Це вiн! Мерщiй подати конi!
Назустрiч всi! Ходiм, Гаральде! Донi!
Всi швидко йдуть до виходу.
Лиш один Микита залишається в галереї.
Вiн дивиться задумливо крiзь арки.
М и к и т а
Настав мiй час... бажаний час вiдплати
За кривди всi, що Новгород зазнав...
Та хочу все ж тепер я сам пiзнати,
Чим вiн людей отак причарував,
Владика Русi, мудрий Ярослав...
Але в цей час, рiшучий i врочистий,
Чого ж мiй дух збентежений охляв...
Бо ясний ангел, лагiдний i чистий,
Тебе закрив вiд мене, Ярослав...
 
Завiса.
 
 
ДIЯ ДРУГА
"ЗАКОН I БЛАГОДАТЬ"
 
1030 р.
 
Луг перед брамою княжого терема - замку в Києвi. Його мури iз скупо прорiзаними де-не-де подвiйними вiкнами вiзантiйського стилю, з пiвкруглим верхом i колонкою посерединi здiймаються в глибинi лугу. Внизу, пiд широко розкинутим гiллям величезного дуба - глибока арка брами, входу до княжого двору. За рогом замку праворуч, через низеньку огорожу з двох чи трьох брусiв, видно крутий обрив - яр, за ним вiддаля, на сусiдньому горбi - величний храм
богородицi десятинної з золотими банями та iншi будiвлi. З лiвого боку лугу, на першому планi, на гранiтному пiдмурку - велика мармурова статуя лежачого лева. Навколо постаменту мармуровi лави з рiзьбленими спинками. Лiтнiй ранок.
 
І
 
За сценою далекий спiв дiвчат. З ворiт замку звуки сурм, i зараз же по тому з брами виходить загiн княжої варти, яка стає обабiч входу. А за хвилю з брами виходить сам Ярослав у супроводi Сильвестра i Микити, який iде позаду. Ярослав трохи кульгає на праву ногу. Ще далi - два боярини: Мирослав i Слав'ята.
 
Я р о с л а в
(до Сильвестра).
То скiльки ж книг сьогоднi вже готовi,
I чи багато почали писать?
С и л ь в е с т р
Готово п'ять книжок, великий княже:
"Златая цепь", слова святих отцiв,
Козьми Iндикоплова мандрування.
Ця книга дуже рiдка й дорога,
Дiянiя Дiгенiса Акрiта I
"Шестоднев" болгарського попа.
Я р о с л а в
Великий труд. Спасибi, мудрий отче,
Корисних книг замало ще у нас.
I добрiй книзi бiльше я радiю,
Нiж золоту в коморi. А проте
I по книжках казок багато рiзних,
Яких в життi, напевно, не знайти.
М и к и т а
Зате в життi бракує часом правди,
I казка це поправити спiшить,
Бо ж тiльки в казцi дiстає вiдплату
За добрi вчинки справедливий муж.
Я р о с л а в
(суворо).

читати