Завантажити

Вони раз пройшли коло їх, потiм, як дами рушили з мiсця, вони знов забiгли уперед i пiшли їм назустрiч. Ольга й Катерина бачили тi маневри, але не бачили мiж паничами тих високих брiв i чорних кучерiв.
Весела група молодих студентiв знялась з п'єдесталу пам'ятника, наче зграя птиць, i почимчикувала з гори по кручених стежках, викладених цеглою. Студенти перебiгли через возвiз i побiгли ще нижче, до старого пам'ятника, так швидко, що на їх брилi й картузи тiльки манячили., Вони збiгли на шосе, i бiльша половина сiла на човни. Гребцi одчалили од берега, i три човни, повнi молодих хлопцiв, полинули по водi, доганяючи й переганяючи один одного. Випливши на середину Днiпра, студенти заспiвали хором українськi пiснi, їх молодi, свiжi голоси долiтали дуже ясно й виразно до гуляючих на горi. Студенти перевезлись через Днiпро, кинулись на зеленi сiножатi: деякi полiзли на гiмнастичнi драбини й стовпи, деякi почали гойдаться на гойдалках. Iнституткам дуже сподобалась така вольнiсть, така веселiсть, про яку вони й не чули i навiть не гадали в iнститутi. Вони й самi почутили, що їм хотiлось i побiгати, i поспiвать.
Друга половина студентiв вернулась од Днiпра й пiшла до Царського садка. Ольга й Катерина слiдком за ними водили очима; їм бажалось впiзнать тi чорнi кучерi й високi брови, та вони не змогли впiзнать. То їм здавалось, що тi кучерi попливли на острiв i що найкращий голос в пiснi, високий i дзвiнкий тенор, виходив од чорних кучерiв; I то їм здавалось, що голова з тими кучерями повернула в Царський садок на прогуляння.
Ольга й Катерина з матерями пiшли на Хрещатик i попростували до Царського садка, де в Шато вже грав оркестр, а по широкiй долинi ворушились юрби публiки. Ольга й Катерина йшли несмiливо; їм здавалося, що їх не минає нi одне око.
В Шато була велика гулянка. На афiшах було оповiщено, що того вечора спiватимуть в садку тiрольцi, потiм пускатимуть шар, а в кiнцi всього будуть запаленi бенгальськi вогнi й фейерверк. Народу зiбралось велика сила! Все Шато на долинi було залите масою публiки. Дармова публiка так завзято лiзла в Шато через частокiл, що полiцейськi москалi ледве встигали стягувать її за ноги. Вже смеркло надворi, а Ольга все озиралась, все оглядала всiх панiв i паничiв, якi тiльки йшли назустрiч, шукаючи очи- ма знайомого милого лиця, та все-таки не вгледiла його. На терасi дерев'яна платформа, де мали спiвати тiрольцi, вже горiла вогнями. Дзвоник дав сигнал, i публiка почала збираться до платформи й розсаджувалась по лавках, хто встигав зайнять мiсце; решта стояла цiлими купами. Вийшли тiрольцi й почали спiвать бiльше чудно, нiж гарно, нагадуючи своїми дуже довгими трелями неестетичне ревiння альпiйських коров або перегукування людей, що заблудились в горах i згукувались. Публiка давала браво, а студенти смiялися i свистали. Тiрольцi зiйшли з пiдмосток; там з'явивсь якийсь нiмець i почав лагодити свiй шар з помагачами. Шар прив'язали вiрьовками як слiд i почали сповнять його газом. Вже шар надувся й почав блищать в темнотi. Публiка ждала, що вiн от-от здiйметься й полетить, але шар почав сплющуваться так, що його боки позападали, як у самого нiмця. Шар луснув з одного боку. Публiка почала смiяться.
Принесли зараз причандали й залiпили дiрки. На цей раз справа пiшла краще: шар надувся, тихо знявся з мiсця й почав пiдiйматься вгору. Публiка зашумiла, заляскала в долонi, закричала. Шар пiдiйнявся вгору - i почав осiдать додолу якраз над самiсiнькими лавками, де сидiла сила людей, де сидiли Степанида й Марта, з дочками. Вони пiдвели очi до неба i з великим страхом побачили, що просто на їх летить шар. Публiка по боках реготалась, аж за боки бралась, але на чию голову летiла бiда, тому було не до смiху! Молодi iнститутки шугнули з лави, мов птицi. Пiднявся галас, крик, навiть чути було плач. Дами позскакували й стрибали через лавки. Шар сiв на лавки якраз на тому самому мiсцi, де сидiли Дашковичка й Воздвиженська з дочками. Ольга й Катерина доскакали до краю й стрибнули просто на гурт: то була група студентiв, котру вони вже бачили коло Владимирового пам'ятника. Невважаючи на переляк, Ольга й Катерина побачили мiж студентами те саме веселе, велике лице, з широким ротом i веселими очима. Ольга спотання скочила, сама не знаючи куди, i просто перед собою побачила те гарне, виразне й рум'яне лице, котре так вразило її в серце! Вона впiзнала його по кучерях, по блискучих очах, i хоч була перелякана, але примiтила, що на тому чудовому лицi був рiвний з легким горбиком нiс, чудовi повнi губи, так виразно обведенi кругом, неначе хто обвiв їх пензлем. Вона додивилась, що губи були повнi, що на спiднiй губi була малесенька ямочка саме посерединi. Ольга додивилась, що на тому молодому лицi не видко було й слiду смiху, але навiть виявлявся жаль, що показували кiнцi верхньої губи, трошечки пiднятi вгору. Молодий панич побiг до неї назустрiч, подав руку й легесенько зсадив її додолу. Ольга подякувала йому й почула його чудовий голос, свiжий, дзвiнкий. Цей голос довго пiсля того вона все

читати