Завантажити

І хто це, хто це, хто це, хтоце, хтоце????????
Це вже ніхто. Раніше це був чоловік, що ходив на Павло-Кічкас ловити
мертву рибу.
Сам, кажуть, колись працював на заводі,
Та необережно закохався у чорні хмари над совковими спорудами,
Тому весь час ходив ловити мертву рибу на Павло-Кічкас.
Рибу, червону від мідної руди.
Рибу, чорну від вугілля.
Чорні гори, червоні ріки.
Навіть покинув роботу на заводі, пестив кішечку з тоненькою
мордочкою,
Годував її рибинами…
Сам. Кажуть, плів тенета.
Пив і рибалив, рибалив і пив, пив і рибалив, рибалив і пив.
Його дружина дуже ревнувала його до чорних ґверових хмар,
Тому народила йому дочку і пішла з іншим.
А він сидів і рибалив, рибалив і пив.
Вона сварилася на нього, він переживав,
Носив додому рибу, не знав, що робити, нарешті розвівся,
А потім зупинилися заводи на Павло-Кічкасі…
Він залишився один, поціновувач ґверових хмар.
З ним весь час ходила ця клята кішечка, яка тепер стала моєю
неодмінною ношею.

«Тому уявляєш, повісився!»
«Боже правий!» — охає інша і хреститься.
Перша продовжує: «Отак він сидів, в’язав тенета, на них і повісився!»
Бабусі-квіткарки на цвинтарі сидять під простеньким хрестом
І вінки продають.

Коли він був іще живий, то кохав, його серце було повне – бери та вичавлюй
Цю дивну густу рідину.
Кохав ґверові хмари, дружину і кішечку.
Усе це згодом і вкоротило йому віку.
І на всіх фотокартках було написано:
«Я вас люблю», «Я вас люблю», «Я вас люблю»…

читати