Завантажити

Особистостям потрібне всевідчуття цілого…

Особистостям потрібне всевідчуття цілого,
зі своїх точок зору,
і дотику,
для душевнотілесного щастя повноцінного,
у власних абсолютних
унікально-неповторних
кодах доступу
для поєднання зі Всесвітом,
з входами
і стінами,
та взаємовідносинами світовими
із усіма добровсеможливими всесвітами,
і з найпотужнішим з приєднань:
до мережі Творців усього,
задля всевідчувань
і співжиття доброгармонійного,
зі світлим,
та просвітленим,
всеблага чину,
і з тим що очищене добровчинками
зі злочорного,
і фон нічний
має бути безпечний
для зоряного
і планетного
уселюбого
всещасливого...

Еволюція любові…

Еволюція любові
в розмаїттях тілесно-земних
взаємовідносин
людських течій і океанів волі.
У душевних злетах кохань
до інших життів
і в них розквітів
та різнопланетних втілень почуттів еволюціонувань.
Матеріалізацією в космосі душі
проявляються всеможливі плани
галактик бажань багатоваріантних коханих,
і переходять далі як вірші у всесвіти: інших
форм і змістів
безмежнозначних любовних світів
із вже запланованих але не реалізованих ще
ідеалощасть
боголюдей
і людобогів,
з допомогою поетичних прогресій кохання
всесвіттям процвітання..

Післялюбовна близькість…

Післялюбовна близькість
розтікається
калюжами по шкірі,
бо землі кохання травневими зливами розпашілі.
І коню міцному,
що орав у полі любовному,
до десятого поту,
потрібен відпочинок
як затінок
від спекотної плоті приємного клопоту.
І квітці яка з квітника пелюстки розкрила,
для відчувань окрилених,
назад натягати білизну нижню,
як підіймати прапори білі, належно.
А зима закохань зомлілих сліди замела,
але це пусте, бо пустеля її замала
щоби не порою затягнутися,
тому швидко у часі повернутися
в сотні і в тисячі сексуальних
весен,
котрі вкотре наливаються
насолод змістами оголеними,
розкриваються
сенси їх–задоволеннями,

у наших бажаннях потайних,
на кохання поєднань планетах,
із душевними красотами втілених
у любовні ігри й утіхи,
знову роздягнувши закутану прозу звичності
еротичною поетичністю!

Білих хмар скуйовджені простині…

Білих хмар скуйовджені простині.

Бутонів розквітлих просинь.

Все що є,–від на даху бузька,

і весняних бруньок на тілі близькому,

до зимового щастястояння,

народилося від кохання.

Всесвіти романами Богонаписаними,

відвертими виставами Ними поставленими,

з оголеними декораціями,

планетами розлітаються.

А ми по медових сотах перетікаємо,

де душа переходить у форму тіл,

у раях парних перебуваємо,

встаючи з еросів сил світів.

Впадають сонця в моря,

народять нові атмосфери,

щоб дихала мрія,

з любовної гри.

Різнотрав´ями,

різносмаків´ями, -

перетинаємось,

творимось.

А Земля на гостині кохань

виглядає тортом покраяним.

І на дорозі відкраяній

ми людо-світи

як орбіти далеких привітів,

що розійшлися життями

та смертями,

у пошуках безлічі раїв,

іще повернемось із долі надбаннями,

та приєднаємось до всемережі чуттів–

небес щастів,

лібідо,

і лебедів...

читати