Завантажити

всіх його.
Про це барони чули й чув король.
Помстився я, не думавши про зраду».
А франки кажуть «Починаймо раду!»
Ганелон під час ради звертається по допомогу до свого родича - відважного рицаря, красномовного і шанованого барона Пінабеля. Барон обіцяє йому допомогу. Він запевняє, що ніхто з франків не зважиться засудити до страти такого вправного рицаря, як Ганелон. Тому Карл змушений буде призначити рицарський поєдинок і таким чином, вирішити долю Ганелона. У поєдинку візьме участь сам Пінабель і, за його словами, отримає перемогу.
Усе сталося так, як і передбачав Пінабель.
276-277
Звернулися до короля барони
І кажуть «Пане, просимо покірно,
Пусти на волю графа Ганелона!
Він рад тобі служити щиро й вірно.
Даруй життя йому, - він рицар добрий.
Роланд помер, не вернеться хоробрий,
Нізащо вже не купимо його».
«Ви зрадники!» - розсердився король.
Побачив Карл, що всі його лишили;
Він став смутний і вниз чоло він хилить...
У смутку він нещасним зве себе.
Аж ось і рицар, сам Тьєppі іде,
Анжуйського Джефрея брат. Постава
Струнка собі, гнучка і величава,
Волосся чорне, на лиці смаглявий,
Сам не малий і не високий - вдалий.
Він так промовив чемними словами
«Чого ж тобі журитись, любий пане
Я ж, знаєш, завжди вірним був тобі.
Я ради предків стану в боротьбі.
Граф Ганелон - будь там Роланд і винен
Тобі сповнити службу був повинен;
Та він, гультяй, тебе й Роланда зрадив
І, зрадивши, в біду тебе впровадив.
Я раджу, щоб повісити його,
Як зрадника за чорне, зрадне діло,
І псам на поле викинути тіло.
Коли ж рідня його на мене встане,
Цей ясний меч при боці бачиш, пане
На захист слів моїх він блисне! Так же»
Озвались франки «Він розумно каже!»
278
До короля приходить Пінабель,
Високий, сильний, сміливий, прудкий.
Кого ударить, попрощайся з світом!
Він каже «Пане, тут тобі судити!
Тому скажи, щоб втихли всі ці спори.
Та чую я, Тьєppі щось тут говорить.
Що бреше, докажу це в поєдинку».
Сказавши це, він скинув рукавицю.
Однак володар зажадав поруки.
Дав Пінабель йому всіх кревних в руки.
«Вам, - каже Карл, - за нього одвічати!»
А поки що, казав їх пильнувати.
Перед поєдинком Тьєррі та Пінабель покаялися і прийняли причастя у церкві.
Місцем поєдинку стала лука, на якій зібралися придворні та король Карл. У творі описується озброєння відважних рицарів-супротивників, їхній гордий вид, оспівується сміливість і сила. Почався запеклий бій, в якому одному з воїнів судилося загинути. Барони з такою силою налетіли один на одного, що зброя розлетілася на друзки, а самі вони попадали з коней. Далі рицарі продовжували поєдинок пішими.
Пінабель запропонував супротивникові піддатися, за що пообіцяв служити йому все життя. Але Tьєppі відхилив ганебну пропозицію. Спочатку перевага була на боці Пінабеля. Він завдав важких ран своєму супротивнику, і
... Тут від смерті
Спасла Тьєррі лиш чудом Божа сила.
Але Tьєppі, стікаючи кров'ю, зміг смертельно поранити Пінабеля. Так завершився поєдинок двох могутніх рицарів і була вирішена доля зрадника Ганелона.
289
[...] Зв'язали руки й ноги в Ганелона,
Чотири хлопці гнати стали коней
Туди, де в полі джерело дзюрчало.
Там Ганелона люта смерть спіткала.
Всі жили в нього витяглись, порвались,
Всі члени тіла в нього поламались,
Зелені трави красить кров червона.
Як кожний зрадник, Ганелон вмирає.
Нехай він зради більш не похваляє!
291
Коли володар суд свій закінчив
І прояснив свій превеликий гнів,
Він наказав хрестити Брамімонду.
Скінчився день і ніч настала всюди.
Від Бога вість приносить Гавриїл
«Час, Карле, знов тобі набратись сил
І йти мерщій у Бірську землю з ними
Цареві Вівіанові на поміч.
Його невірні в Іфі облягли.
Всі вірні кличуть там тебе; спіши!»
Король туди цілком вже йти не хоче.
«За що ж мене карає Бог-отець»
Рве бороду король, і плачуть очі.
Тут пісні вже Турольдовій кінець.

Переклад Василя Щурата

читати