Завантажити

наполягатимете на тому, що цей диктант є щирим і єдино правильним. Та прошу пам’ятати, що емоції у Вашому становищі зайві. Ліпше щось запам’ятовуйте. А вимагати можете й мусите лише одного: виконання ст. 142 КПК України. Ваш обов’язок — витримати цю наругу і нічого не розповісти. Щодо показів співсправника. Незалежно від того, чи відповідають вони дійсності ні — стверджуйте, що вони від першої літери до останньої є брехнею.
Звичайно, може статись і так, що всі вище перелічені жахи обминуть Вас. З Вами мирно поспілкуються, порозпитують, щось пред’являть, і чемно ігноруючи обурення та протести, відправлять до камери утримання затриманих.
Порада 1. Якщо Вас товчуть брудною шкарпеткою, наповненою пісочком, по ниркам або сідниці (це одна з форм змусити Вас бути більш балакучим), ті фрази, котрі в ці хвилини зриватимуться з Ваших уст, повинні стосуватись лише Вашого самопочуття та вимог дотримуватись оперативниками чинного законодавства. Не соромтесь повідомляти, що дуже боляче і прохайте (обов’язково вживаючи при цьому чарівне слово “будь-ласка”) аби припинили. Контролюйте себе в цій складній ситуації, та фільтруйте те, що виходить з Ваших уст. В запалі можна не стриматись і повідомити оперативникам власну думку про них, і те, ким вони є насправді. Остерігайтесь цього. Не тому, що роздратуєте їх ще більше, вони звикли, а тому, що Ви забули про існування ст. 345 Карного Кодексу.
Порада 2. Без захисника — жодних свідчень. І знайте, коли Ваші рідні не мають рахунків у банку з багатьма нулями, Кримінально-Процесуальний Кодекс гарантує Вам безкоштовного захисника. (Проте не покладайтесь на нього. Може зрадити.)
Під кінець — кілька щирих слів. Ви пожалкуєте з часом, якщо піддались спокусам (умовлянню чи катуванню). Згодом буде дуже тяжко довести, що перші покази Ви дали в стані душевного хвилювання, або під тиском несприятливих обставин. Для тих, хто затриманий не вперше, тих, хто чув від знайомих як варто себе поводити, або тих хто дуже злий на міліцію й не бажає їм видавати військової таємниці, перший допит — це можливість про щось довідатись (причину затримання, чи затриманий співсправник, і хто той камікадзе, що подав на вас заяву в міліцію). Користуйтесь цією нагодою, панове. Нічого не підписуйте і вимагайте захисника. Навіть катування з часом закінчаться й оперативники, сварячи Вас на чім світ стоїть та погрожуючи новими муками, вимушені будуть відвести Вас до камери утримання затриманих.

ІНФОРМАЦІЯ НЕ ДЛЯ РОЗДУМІВ
Люди, котрі одягаються в синю форму й відгукуються на псевдо “мент поганий”, хоча і підпорядковуються одному міністерству (МВС), в дійсності не є таким одноликим монолітом як здається зовні. І гидую, і лінуюсь обтяжувати себе й Вас більш детальним дослідженням всіх підрозділів і служб, котрі в цьому кублі існують, як вони між собою взаємодіють, і які між ними взаємостосунки. Все це нагадує тяганину та гризню між сіренькими мишками. Тому облишимо мишаче мишам. Йтиметься лише про тих, з ким безпосередньо доведеться стикатись.
Про існування оперативників та слідчих Ви вже знаєте. Обов’язки перших — “вирахувати” хто, затримати, нагримати, змусити зізнатись і радісно відрапортувати. Обов’язки других — вислухати Вас, потерпілих, свідків (не важливо, бачили вони щось чи ні), стероризувати божевільними питаннями Ваших рідних, сусідів, співробітників, все це старанно занотувати, зібрати занотоване докупи й зшити том (а можливо й кілька томів) кримінальної справи. Кульмінацією цієї копіткої й титанічної праці є “обвинувачульний висновок”, прочитавши котрий, реально добряче й помітно посивіти.
За ті кілька тяжких років поневірянь по українських слідчих ізоляторах та в часі “перевиховання” в одній з Виправних Установ, я на власному тілі та на власні очі переконався в тім, що такі явища, як демократизація, захист прав та гідності людини, а також формальне дотримання чинного законодавства справді втілюються в життя. Шкода, що це відбувається не так швидко, як потрібно, й з певних об’єктивних причин набирає комедійно-трагічних зовнішніх форм. Переважна більшість працівників МВС (проте на щастя не всі) не мають ані найменшої уяви про чесність й благородство. Їм байдуже, кому служити: Незалежній Україні чи комуністичному Союзові. Єдине мірило їхніх учинків — особиста вигода й особистий матеріальний зиск. Бережіть нервові клітини й не обтяжуйте себе детальними поясненнями й переконаннями.
Працівники чергової частини будь-якого відділу міліції суттєво відрізняються від садистів-оперативників та зануд-слідчих. Помітно спокійніші й підкреслено чемні. Тому не маю сил для того, аби втриматись від щирого побажання працівникам чергових частин і надалі удосконалювати методи виконання службових обов’язків. А список цих обов’язків набагато об’ємніший, ніж у згадуваних мною служб. Чого варте лише фіксування заяв, скарг, реагування на телефонні доноси, або щире вболівання за те, аби Ваше тимчасове перебування в камері утримання затриманих не належало б до найтрагічніших сторінок

читати