Завантажити

земного буття. Для Вас досить важливим і корисним є той факт, що міліціонери чергової частини не підпорядковуються ані слідчим, ані оперативникам. Це цілком автономна структура.

КАМЕРА УТРИМАННЯ ЗАТРИМАНИХ
Кожен райвідділ, кожне (навіть найзадрипаніше) територіальне відділення міліції (скорочено ТВМ), крім кабінетів, де міліціонери сплять, їдять, жлуктять пиво і горілку та проводять слідчі дії, мають кілька кімнат, де затримані вимушені проводити чимало часу. Ці позбавлені будь-якого естетичного вигляду приміщення прийнято називати камерами утримання затриманих (надалі КУЗ). Примітивні та вульгарні радянські та пострадянські фільми, книжечки та баєчки зображують їх як щось середнє між конюшнею та свинарником, з купкою прілого сіна в кутку. Так брехливо зображає ці апартаменти лише той, хто ніколи до них навіть не заглядав, і жодного дня (а тим більше ніченьки) не спочивав. КУЗ (навіть у найвіддаленіших райцентрах) звичайно суттєво відрізняється від готельних кімнат, але й жодним чином не нагадує ті, котрі з вини вульгарних кіношників та хамовитих борзописців (кар’єристів-журналістів та модних письменників) витворились у Вашій уяві. Але зачекайте, про внутрішній та зовнішній вигляд КУЗ трішечки нижче. Зараз кілька слів про ті процедури, що передують тій жахливій хвилині, коли за Вашою спиною замкнуться двері, і проскрипить зовсім не іржавий засув.
Отже, уявимо, що перший допит скінчився. Оперативники заведуть, або копняками заженуть Вас до чергової частини і перш ніж залишити в компанії її працівників, вручать (або всучать) їм якийсь папірчик. Треба бути великим йолопом для того, аби не здогадатись, що геть все, що на ньому написано, стосується безпосередньо Вас. Замість прощання вони порадять подумати над своєю подальшою поведінкою та пообіцяють незабаром ще раз викликати на допит. Не зневірюйтесь і не втрачайте надії. Така вже доля.
Щодо працівників чергової частини. Ваша справа їх жодним чином не турбує. Цим людям щодня доводиться вислуховувати сльозливі, сповнені невживаних в церкві слів, легенди про непричетність, обмову й невинність. Не обтяжуйте себе спробами щось пояснити цим хлопцям, а тим паче не морочте їм голови проханням аби Вас звільнили. Краще зверніться до них з проханням, аби повідомили рідних про Ваше місцеперебування. Хоча це і входить до їхніх обов’язків, Ваше клопотання не буде зайвим, оскільки не всі ставляться до виконання службових обов’язків відповідально. Це єдина допомога, на котру можна розраховувати з їхнього боку. Зрозуміло, що від цієї хвилини Ви перетворюєтесь на тягар для рідних, оскільки весь час перебування в КУЗ їм доведеться носити Вам харчові (а можливо й речові) передачі. Осіб, котрі утримуються в КУЗ, міліція не годує.
Чому я радив не зневірюватись? З причини неуважності або розгубленості хижі до наживи міліціонери можуть позбавити Вас значної кількості цінних (та й не цінних також) речей. Коли почуєте команду спорожнити кишені, а також облегшити гардероб, прохайте, аби всьому було складено опис. Викладаючи якусь річ з кишені, або знімаючи щось (не хвилюйтесь, цілком оголятись Вас ніхто не змусить), слідкуйте за тим, аби ця річ була занесена до спеціального протоколу. Навіть прохайте, аби художньо описали її зовнішність. Якщо маєте монгольські тугрики чи японські єни (маю на увазі валюту) прослідкуйте за тим, аби записали номінацію кожної купюри та її банківський номер. Не варто протестувати, аби після добровільного очищення кишень Вас ще й обшукали. І змиріться з мрією пронести щось в саму камеру. Мені довелось стикатись з віртуозами, котрі попри обшук умудрялись щось занести. На жаль, їх цікавили лише сірники та цигарки. До речі: Вас вже не обшукували, Вас “шмонали”. “Шмон” — мовою криміналу і є обшук. Скінчивши “шмон”, та вписавши до “книги відвідувачів” (так жартома іменують спеціальний журнал, де фіксується час затримання та дані про Вашу скромну персону) всі необхідні дані або черговий слідчий, або якийсь офіцерський чин з чергової частини, вклавшись в дві хвилини, пояснить Вам всі права. Якщо на допомогу рідних годі розраховувати, маєте змогу відразу подати клопотання про надання державного захисника. Лише після цих пошуково-роз’яснювальних заходів Вас відведуть до однієї з КУЗ. Кількість камер у відділі міліції залежить від рівня його важливості. Якщо це райвідділ, то їх більше, якщо ж ТВМ — менше. Проте завжди не менше чотирьох з розрахунком на осіб що підлягають адміністративному покаранню (переважно п’яні бешкетники), жінок та принаймні дві камери для тих, хто вчинив або підозрюється у вчиненні кримінального злочину.
Ось тепер і настав час сказати кілька слів про устрій КУЗ. Ви будете надзвичайно розчаровані, якщо сподівались побачити щось незвичайне або вражаюче, бо зайшовши до неї зрозумієте, що опинились в кам’яному мішку. Від підлоги до стелі стіни покриті “шубою”. Така форма покриття стін в цивілізованих народів не практикується, але на

читати