Завантажити

дурити й користуватись беззахисністю заарештованого) при кожній слідчій дії мусить бути присутній захисник. Слідчі дії — процес не з приємних. Побіжно я вже згадував, що Ви можете розчаруватись в близьких та друзях, побачивши як в часі очної ставки вони бояться глянути Вам в очі й плетуть щось жахливе. Не варто ображати, сварити, соромити. Це мало допоможе, а слідчому дасть зайвий аргумент не на Вашу користь. Маєте право задавати їм питання. Запитуйте, відмічайте розбіжності в показах свідків та потерпілих, вимагайте аби опитували тих, кого вважаєте за потрібне. Але не поспішайте перераховувати слідчому всіх знайомих. Це може їх озлобити й обурити. Чинне законодавство не забороняє подавати клопотання про пошук доказів непричетності Вас до скоєння інкримінованих дій. Інша справа — чи це дасть якісь позитивні наслідки. Попереднє розслідування (досудове слідство, в часі якого й проводяться слідчі дії) триває близько двох календарних місяців. Не лякайтесь, в камері райвідділу або ТВМ Ви пробудете тиждень або два. З часом Вас перевезуть в СІЗО. Трапляються випадки (іноді арештовані самі того прагнуть), коли із СІЗО для проведення слідчих дій привозять знову в райвідділ або ТВМ, але це не правило.
Порада 1. Якщо Вас дійсно гамселили і тіло хоч чимось нагадує порепане яблуко, наполягайте на тім, аби з Вас зняли побої. Можна навіть написати клопотання й вимагати, аби його долучили до матеріалів кримінальної справи. Те ж клопотання нехай подасть і захисник. Запевняю Вас, що довідка з судово-медичної експертизи в часі суду буде дуже доречною.
Порада 2. Перш ніж давати покази, визначтесь, чого прагнете. Якщо розумієте, що “строку” (позбавлення волі з відбуттям покарання в Виправній Установі) не уникнути, Ваші покази можуть дуже Вас обтяжити. Трапляються випадки, коли окрім самообтяжуючих свідчень самого підозрюваного, слідство не має інших доказів. Вину (пред’явлене звинувачення) можна визнати повністю, частково, або й взагалі не визнати. Головне визначитись і не відхилятись від обраної лінії. Зміна показів може дати негативні наслідки, оскільки дасть підстави вважати, що Ви й цього разу нещирий в показах.

ЩЕ ЧОТИРИ УТОЧНЕННЯ, ЗАУВАГИ ТА ПОРАДИ
1. “Катаючись” райвідділами, ТВМемами, етапами, СІЗО та Виправною Установою, я переконався, що “демократизація” та “вболівання за долю народу” не є чужими для чинної влади. Інша справа, чому це відбувається не так, як “в цивілізованих народів”. Вас приємно може вразити той факт, що через пару днів після арешту, не питаючи згоди Вас відвезуть в лікарню й зроблять флюрографію “на предмет перевірки наявності хвороби туберкульозу”. Щоправда повезуть вже знайомим “чорним воронком”, в кайданах, і з охороною. Такі реалії. Світова спільнота вимагає від України докладати зусиль в боротьбі з багатьма проблемами (і власними, і планетарного масштабу), і навіть спонсорує чимало з них.
2. Окремі районні (іноді навіть міські) відділи міліції мають власні ізолятори. Сподіваюсь Вам доводилось чути ріжучу вухо абревіатуру ІТУ (Ізолятори Тимчасового Утримання). В дійсності, вони виконують роль прміжної ланки між камерою райвідділу та СІЗО. Діяльність більшості з них регламентується великою кількістю “внутрішніх правил та положень”, де ці “правила та положення” часто-густо суперечать одне одному. Практика (та і мій власний досвід) свідчать, що усні вказівки працівників ІТУ в будь-якій суперечці й спробі захистити власну гідність завжди беруть гору. В ізольованих від цивілізованого світу ізоляторах з хамством та зловживанням осіб в погонах боротись найтяжче. Не дивуйтесь, коли після кількатижневого перебування в ІТУ доведеться почути від когось з співкамерників фразу: “Швидше б вже на тюрму” (тобто в СІЗО).
3. Оскільки речові та харчові передачі на СІЗО приймаються в обмеженій кількості, раджу ще в часі перебування в райвідділі, ТВМі або ІТУ (ізоляторі тимчасового утримання) зв’язатись з рідними (це можна зробити через захисника), замовити в них речі особистої гігієни (посуд, білизну, капці для лазні, кип’ятильник) й почати “складати торбу” або “наповняти баул”. Дещо поцуплять працівники чергової частини (ну а як у нас без цього), дещо “не пропустять” при обшуку в СІЗО (ще одна форма привласнення чужого майна), але іншого виходу немає.
4. Слідчі іноді намагаються виглядіти “гарними хлопцями”, тому можуть дати дозвіл (“в порядку виключення й поваги до Вас”) зустрітись з рідними. В часі цих розмов також раджу контролювати, що виходить з Ваших уст. Траплялись випадки, коли ці розмови записувались на відеоплівку або аудіокасету, а потім в арештованих вилучали гроші або наркотики, й родичі опинялись в сусідній камері з конкретним обвинуваченням і вже в іншому статусі. Не забувайте про власне становище, й не поспішайте вірити слідчому. Він при виконанні. Майже при кожному райвідділі склались свої “традиції” в спілкуванні між заарештованими, їхніми рідними та слідчим. Закони ці стосунки жодним чином не регламентують, але й ігнорувати їх зайве. Слідчий,

читати