Електронна бібліотека/Проза

Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
МуміїАнатолій Дністровий
Поет. 2025Ігор Павлюк
СучаснеІгор Павлюк
Подорож до горизонтуІгор Павлюк
НесосвітеннеІгор Павлюк
Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
СИРЕНАЮрій Гундарєв
ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
активно і безперервно...Анатолій Дністровий
ми тут навічно...Анатолій Дністровий
РозлукаАнатолій Дністровий
що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Завантажити

смотритель, что № такой-то — художник N. N., то сам бы я никогда его не узнал. Так страшно изменило его безумие. Он меня, разумеется, тоже не узнал. Принял меня за какого-то римлянина с рисунка Пинелли141. Захохотал и отошел от решетчатых дверей.
Боже мой, какое грустное явление — обезображенный безумием человек! Я не мог и несколько минут пробыть зрителем этого печального образа. Простился с смотрителем и возвратился в город. Но несчастный друг мой не давал мне нигде покоя. Ни в Академии, ни в Эрмитаже, ни в театре, словом, нигде. Его страшный образ везде преследовал меня. И только ежедневное посещение больницы Всех скорбящих мало-помалу уничтожило первое ужасное впечатление.
Бешенство его с каждым днем становилось слабее и слабее. Зато и силы физические быстро исчезали. Наконец он уже не мог подняться с кровати, и я свободно мог входить к нему в комнату. По временам он как будто приходил в себя, но все еще меня не узнавал. Однажды я приехал поутру рано. Утренние часы были для него легче. Застал я его совершенно спокойного, но так слабого, что он не мог рукою пошевелить. Долго он смотрел на меня, как будто что-то припоминая. После долгого задумчивого, умного взгляда он едва слышно произнес мое имя. И слезы ручьями хлынули из его просветлевших очей. Тихий плач перешел в рыдание, в такое душу терзающее рыдание, что я и не видел, и дай господи не видеть никогда так страшно рыдающего человека.
Я хотел его оставить, но он знаками остановил меня. Я остался. Он протянул руку; я взял его за руку и сел около него. Рыдания мало-помалу утихли, катилися одни крупные слезы из-под опущенных ресниц. Еще несколько минут — и он совершенно успокоился и задремал. Я потихоньку освободил свою руку и вышел из комнаты в полной надежде на его выздоровление. На другой день, также рано поутру, приезжай я в больницу и спрашиваю попавшегося мне навстречу его сторожа:
— Каков мой больной?
И сторож мне ответил:
— Больной ваш, ваше благородие, уже в покойницкой. Вчера как уснул поутру, так и не проснулся.
После похорон я оставался несколько дней в Петербурге, сам не знаю для чего. В один из этих дней встретился мне Михайлов. После рассказа о том, как он провожал вчера мичмана в Николаев и как они кутнули на Средней рогатке, речь зашла о покойнике, о его вдове и, наконец, о его неоконченной «Мадонне». Я просил Михайлова проводить меня на квартиру \вдовы, на что он охотно согласился, потому что ему самому хотелося еще раз посмотреть на неоконченную «Мадонну». В квартире покойника мы ничего не встретили, что бы свидетельствовало о пребывании здесь когда-то художника, окроме палитры с засохшими красками, которая теперь заменяла разбитое стекло. Я спросил о «Мадонне». Хозяйка не поняла меня. Михайлов растолковал ей, чтобы она показала нам ту картину, которую когда-то смотрел он у них. Она ввела нас в другую комнату, и мы увидели «Мадонну», служившую заплатой старым ширмам. Я предложил ей десять рублей за картину. Она охотно согласилась. Я свернул в трубку свое драгоценное приобретение, и мы оставили утешенную десятью рублями вдову.
На другой день я простился с моими знакомыми и, кажется, навсегда оставил Северную Пальмиру. Незабвенный Карл Великий уже умирал в Риме142.
4 октября 1856
 
1 Торвальдсен Бертель (1768 — 1844) — датський скульптор.
2 Тритони — міфічні морські істоти з тулубом людина і риб'ячим хвостом.
3 Остаде — брати Адріан ван Остаде (1610 — 1685) та Ісаак ван Остаде (1621 — 1649) — голландські художники.
4 Бергем — Берхем Клас (1620 — 1683), голландський художник.
5 Теньєр — Тенірс Давид Молодший (1610 — 1690) — фламандський художник, відомий реалістичними картинами з народного побуту.
6 Рубенс Пітер-Пауль (1577 — 1640) — фламандський художник, автор портретів, картин на міфологічні та релігійні теми.
7 Ван-Дейк Антоніс (1599 — 1641) — художник-портретист фламандської школи.
8 Вазарі Джорджо (1511 — 1574) — італійський художник, архітектор, історик мистецтва, автор книги «Життєписи найславетніших художників, скульпторів та архітекторів».
9 ...еретического учения Виклефа и Гуса... — Віклеф Джон (1320 — 1384) — англійський церковний реформатор. Гус Ян — див. прим. 1 до поеми «Єретик».
10 Лютер Мартін (1483 — 1546) — німецький церковний реформатор, засновник лютеранства.
11 Лев Х, Леон ІІ — римські папи початку XVI ст.
12 Корреджіо-Антоніо Аллегрі (бл. 1489 — 1534) і Доменікіно Цампієрі (1581 — 1641) — італійські художники.
13 Щедрін Сильвестр Феодосійович(1791 — 1830) — російський художник-пейзажист XIX ст., відомий своїми краєвидами різних місць Італії.
14 Сатурн — у римській міфології один з найстарших богів; боячись зазіхання на свою владу з боку власних дітей, він з'їдав їх живцем.
15 Михайловський замок — один з петербурзьких палаців.
16 Ширяев Василь Григорович — художник, хазяїн артілі живописців-альфрейників, у якій працював Шевченко.
17 Аполлон Бельведерський — антична статуя бога Аполлона, яка вважалась



Партнери