Завантажити

в бюджет держави Україна...
Гральний автомат нагадує чарівну, загадкову і розрекламовану квітку, яка запрошує дурненьких бджілок своєю різнокольоровою красою. Бджілки летять на красу, але вони не знають, що ця казкова квітка – хижак. А квітка набирає силу, а квітка росте. Росте і накриває своїми щупальцями усю Галичину. Галичина мовчить, бо демократія і терпимість в Україні понад усе. Узбекистан оголосив війну азартним іграм, а галицькі християни що? Вони з дияволом не воюють. Вони плекають вселенську толерантність. Умберто Еко колись сказав: «...аби бути толерантним, то треба поставити межу нестерпному...».

А Власник грального закладу законно платить податки, а власник лягає спати з чистою совістю, а власник ще й займається добродійною діяльністю - одного разу в сиротинець телевізор відніс. І навіть до церкви ходить. А там він поважна людина, бо багатий і церкві килим спрезентував. А священник перед ним си кланєє-кланєє, бо ще дощок треба на церковцю. Ось так-то воно. Чи Ви цього не бачили? Бачили! Бачили і промовчали.
Держава отримує з гральних закладів немалі податки – це диявол платить за дитячі душі. Ніякий інший бізнес так не заснований на біді, слабості, затятості, тупості і безпомічності людей.
Святе правило бізнесу: «Дохід понад усе!». Якщо так, то маю ідею для бізнесменів: а чому б не влаштувати біги по мінному полю, чи такий собі «Салон самогубців»? Гільйотина – послуга платна. Сам лягаєш, сам потягнеш за шнурочок – голова упала в кошик і ніяких порушень законодавства. А глядачів скільки буде! І квитки дорожезні! А ще тоталізатор. Це ж яке шоу! Нормальний бізнес – яка різниця, як Мамоні служити!?
Коли власник ігрового салону чужинець – то воно якось. А коли це українець, та ще й галичанин, чи, найстрашніше, галичанка... А такі приклади є: «Я їх не застав'єю, вни самі до автоматів йдут. Як я сі закрию, то до других підут...» Бетонна логіка, на яку є ще бетонніша статистика, правда поки що загранична, – в родинах власників ігрових закладів нормальні і здорові діти народжуються дуже рідко. Що ж, коли в бізнесі за напарника диявол, то його не обдуриш – за все треба платити. До сьомого коліна будеш платити, стерво!
До речі, якщо спитати ту паню, чи вона дозволяє грати у своєму закладі своїм дітям, чи онукам, то вона Вам на вушко відверто скаже: «Я шо, дурна?!»

Електронні автомати викликають дуже сильну залежність. Ця залежність неконтрольована, вірніше, контрольована Чорними Силами. Гральний салон не попереджає своїх клієнтів про велику ймовірність втратити все і отримати банкрутства, звільнення, розлучення, злочини, депресії, психічні хвороби, самогубства. У гральних салонах не звучить, як попередження, «Пікова дама». Ще ні одному налоговому гравцю не вдалося «зіскочити» з гри, ну, хіба що тимчасово. Дохід ігрової індустрії, тільки від налогових гравців складає 40%. Об'єм прибутку гральних закладів США в 2006 році склав $32,42 млрд. – з такими темпами гральної епідемії в Україні ми їх доженем і переженем.
Чи хоч одна українська партія в своїй програмі вимагала заборони грального бізнесу?
Автомат обіграти неможливо. Батько гральних автоматів Давид Фей заклав цій машині хитру систему, що забезпечує перемогу над людиною. Виграші, що перепадають, «як сліпій курці просо», не перекривають загального програшу всіх гравців, що зачмелені зляглються з машинами-шулерами. В ігровому автоматі закладена диявольська сутність, що збагатить хазяїна і вб'є у гравцеві все людське. Це не бізнес, це складова обидлення українців. Звуки, які відригають однорукі бандити, звучать як чортяча літургія грошам і збоченській вірі у Чудо.
Твій виграш – це чиєсь горе, а може й смерть.

Скажімо, у Канаді, для легалізації азартних ігор, було зроблено багато змін в кримінальному кодексі. Це моментально розв'язало руки шулерству, нелегальним інвестиціям, масованому хабарництву і корупції серед чиновництва, котре швиденько стало на коліна перед Люцифером. А у нас з цим як? Рогатого, ліберального джина демократично випустили на волю. Гра – це досконало зорганізований злочин, а суспільство грає вар'ята, що все в порядку.
Батальйони гральних автоматів тепер в Галичині всюди. По містах, селах, хуторах, вбиральнях, пляжах, при дорозі... Не здивуйтеся, коли побачите веселу зграйку автоматів на цвинтарі (спокійно, ми і це стерпимо). Спробував чоловік заграти один разок – і на тому ся скінчило життя християнське. Ось і міліція освоює новий вид злочинів, в основі яких патологічна залежність від гральних автоматів.

Гра – це сатанинська спокуса, коли молиш Господа про перемогу і одночасно закладаєш душу дияволові. Коли на карту поставив не тільки свою долю, а долю всієї родини. Це божевілля, в основі якого похіть. І кожен раз, і кожен раз божишся, що це востаннє... Але зачмеленого пристрастю гравця чорти знову тягнуть в гральний зал. Ні логіка, ні знання, ні ерудиція тут не потрібні. Грати можуть всі!
Не грає тільки одна категорія - розумні.



Собко Тарас. 2006

читати