Завантажити

а може ти щітаєш, що у мене, в моїй хаті шафа неправильно стоїть? Твій дєдушка-аслабанітєль щітал, що у кого в хаті образи на стінах – того «к стєнкє»! А коли у нього був добрий настрій, то великодушно – до Сибіру.
Що Ви зробите, коли приблудний, безпородний собака на цвинтарі обгавкує могили Ваших рідних, Ваших героїв, Ваших найращих? У нас цвинтарним псам навіть зауваження не роблять. Їх за це годують від пуза!
Ющенко леге-е-енько натякнув, щоб недайбо не образити, що свобода слова має бути відповідальною, а журналістика – патріотичною. Йому ці пацанчики і дзєфчьонкі розсміялися в лице.
Свобода Слова (дарована Ющенком) журналістам захляпала очі. Ті цинічно-прагматичні оченята зараз нічого не бачать окрім баксової тіні свого «Я». О-о-о, який це оргазм, самого Президента злапати за штанку. Кусь-кусь-кусь! Люди! Це я Його вкусив! Я-а-а-а! Я чемпіон !
Потримайте пса на ланці з місяць, а потім спустіть. Він захлеснеться свободою і годину буде гонити по подвір’ю туди-сюди. У слабших серце не витримує свободи – розривається. Але пес – не жлоб. Він скотинка розумна, до вечора заспокоїться.
І не дивуйтеся, коли прочитаєте у великій київській газеті, що у Ющенка виросли роги і хвіст.
Чи були у нас такі керівники держави, щоб у них діти називалися Тарасик, Христинка? Це ж не Машенька і Мішенька. Ось це нервує найбільше!
А тепер спустимо, пане Президенте, медіа-хортів на Вашу меншеньку, таки упіймаємо її, коли вона намочить штанята – от класний матеріал буде ( і премія від Хазяїна в 666 баксів в синьому конверті). Та і взагалі, Президенте, дружина у Вас ніяка і не жінка, а шпигунський біоробот з ЦРУ.
А ще якась повальна ненависть до бджіл (ані же кусаюцца). Українська журналістика вважає, що коли Президент України напивався до стану мерця, то тут нічого дивного немає - «пріятнає састаяніє», а от коли Президент України любить бджіл ... Шота ано падазрітєльнає! (Більшість журналістів виросли на балконі і з дитинства знали, що мед виробляють на кондитерській фабриці, а манку сіють.) А єщьо любіт Тріпольє нацыстскає, там всє іхніє бєндєрафскіє кастрюлі свастікамі разрісованныє ... Якби Хазяїн дав свом шакалам команду зробити вар’ята з Ісуса Христа, то Ви думаєте, що хоч один сказав би «ні»? А какая разніца, кого мочити!? Гроші ж платять!
Нагадайте, що ці хруні виписують про Шевченка.

А історія з авто сина Президента. І що зараз? А вереску було! Багато обурених журналюг наввипередки підписувалися (кусь-кусь-кусь) під Зверненням журналістів проти Президента. І деякі станіславські теж. Їм не сподобалося «кіллер» і «морда» (а наш Президент, таки, ліберал). Аж тут виходить мале-е-есенька заміточка про автомобілі сина Януковича: Hummer H2, JEEP Wrangler, AUDI A8, JEEP Cherokee і т.д.
Коротше, рвонули деякі станіславські пацани і дєфчьонкі відкликати свої підписи, але філософія життя: «Нема заднього ходу із заднього проходу». Вони думають, що все забулося. Ха-ха! Треба було хоч у Франківську глянути, на яких авто їздять деякі діти. А під зверненням щодо Калашнікова так активно не підписувались. І чого би то? «Не кусай руку, в котрій пачка баксів?»

Ліричний відступ:
Село... Ранок... Горобчики з півниками... Їде сонний Камаз. З засади виривається команда безпородних дворняг і ну, доганати Камазисько ! Догнали, творчо і з кайфом обгавкали. Під колеса ніхто не попав - шофер добрий, дурних тваринок любить. Загальмує. І песики це дуже добре знають.
Це спорт такий. Собачий. Особливо улюблений у жовтих щенят безіменних-безпородних... Хоча для декого - хоббі па жызні. А ще комусь - доля, бо більше ні хріна не вміє робити, окрім гавчати...

Здавалобися, що западенські ЗМІ повинні протистояти цій навалі, а воно... Перелякано толерують і та збочена толерантність передається читачам як грип. Западенських журналістів можна поділити на кілька категорій:
1. Патріоти, та ще й розумні – їх як кіт наплакав. Вони постійні клієнти у майстернях по ремонту взуття.
2. Вороги – дуже смішні, тупі, набундючені і нервово реагують на свою тінь. В рідне село приїжджають тільки після опівночі. І всерівно якась зволоч авто лайном облиє, навіть якщо авто сховати в стодолі у сусіда.
3. Перекотиполе – у цих флюгерних легінів з грошима найкраще. Модна у Станіславі пісня: «Ой хто, хто на донецькі бабки...» (співається на мелодію «Ой хто, хто Миколая любить»)
4. Боягузи: «Йой, я не можу, я сі бою, у мене ж діти ...» А у когось песєта?
5. Нейтральні (поцимбалісти) – основна журмаса. Ці пластилінові сіячі сну, нейтрально-толерантні слимачки – найнебезпечніші. Їм увесь світ по барабану.
Як можна у своїй статті критикувати запроданство, а на фуршеті банячити на брудершафт з колегою-запроданцем? Ох вже ці фуршети після брифінгів. Про них вже легенди ходять. Не буде гарного фуршету – не буде гарної відозви в газеті. А деяких хрунів після фуршету треба ще й винести і по домах розвезти, під двері покласти, щоб у фосі не ночували. Це правда, хлопці, правда!

Червоний ліхтар можна спокійно

читати