
Електронна бібліотека/Проза
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
- МуміїАнатолій Дністровий
- Поет. 2025Ігор Павлюк
- СучаснеІгор Павлюк
- Подорож до горизонтуІгор Павлюк
- НесосвітеннеІгор Павлюк
легких лодій.
На одну з них зійшла жінка з дівчинкою. Скопці, які непорушне стояли вздовж бортів, гребці, що одноманітно, намагаючись не шуміти, підіймали й опускали в чорну воду свої весла, - всі вони не знали, що за жінка в темному одязі й з темним покривалом на голові спустилась з дромона й сіла в їхню лодію. Коли лодія перетинала Золотий Ріг, жінка не витримала й на якусь мить одкинула з голови покривало - світло від вогнів Константинополя відбилося в очах, впало на бліде чоло, стиснуті уста Феофано.
Вона одразу опустила покривало. Близько був берег. Ніс лодії розрізав рінь. Впала походня. Чиїсь руки підхопили Феофано, її повели до стіни, у вузький і довгий прохід, де було холодне й вологе повітря, через сад, де терпко пахло пізніми осінніми квітами, кам'яними східцями й переходами, де звуки лунко одбивались під склепінням, завели до палат, де панувала півтемрява.
- Привіт тобі, василісо!
Покривало впало з голови, й легке зітхання вирвалося з уст Феофано. Василіса - о, як давно не чула вона цього слова, як багато промовило це слово в устах всемогутнього проедра Василя тут, у Константинополі!
Він ступив до неї ближче й узяв її за руку. Тепер вони стояли одне напроти другого - скопець, проедр імперії, й Феофано - колишня василіса, а нині - жінка в темному покривалі.
- Ти така ж, як і колись, Феофано, - промовив проедр Василь. - Ти була й нині є найкращою жінкою світу. Скинь з своєї голови цей чорний саван.
- Скажи мені, де я зараз опинилась і що сталось?
- Зараз ми у Влахерні, де нас ніхто не може ні бачити, ні чути. Поки що нічого не сталось. Ти, напевне, дуже стомилась після далекої дороги. Уявляю, як неспокійно зараз у Понті Евксінському. Але все це позаду, далеко. Ти житимеш тут, у Влахерні, з тобою буде й дочка. Може, ми сядемо? Ось на столі вино. Ти хочеш їсти? Тут є з чого вибрати. Пий, їж, Феофано, тобі це так потрібно після далекої дороги.
- А за кого ж пити? - посміхнулась Феофано і сівши до столу, взяла келих з вином.
- Він помирає, - сказав проедр, - скоро, либонь кінець.
- Яка в нього хвороба?
- Ти знаєш, Феофано.
- Мій порошок з Єгипту?
- Так, він.
- Ця отрута діє дуже швидко.
- Я тримав порошок кілька років, і він, напевне, втра тив силу. Крім того, Маленький* (*Цимісхій - маленький (вірм.)) виявився дуже міцним Він подихає вже півроку, й тільки тепер йому скоро кінець
- Для чого ж ти кликав мене?
- О Феофано, нам треба зробити дуже багато В імперії неспокійно, на півночі збирають сили болгари, в Малій Азії спалахують повстання за повстанням.
- Тепер я добре знаю Малу Азію, - посміхнулась Феофано. - Це - справжній вулкан, який кожної години може вибухнути: Сірія, Месопотамія, Каппадокія, а за ними -араби...
- Бачиш, тобі достеменно все відоме! І в Константинополі неспокійно.
Я розумію й знаю все це, - холодно сказала Феофа но. - Але що мені до цього?
- Це моя й твоя справа, Феофано. Іоанна скоро не стане...
- І що? Ви пожинаєте те, що посіяли. Іоанн має нині порфірородну жону Феодору, і після його смерті вона по праву сяде на Соломоновім троні, її патріарх благословить.
Проедр посміхнувся.
- Не тільки Феодора, є й інші, що хотіли б посісти Соломонів трон. Нашу константинопольську знать, - це тобі, напевне, зрозуміло, - не влаштовують ні Феодора, ні - ти не ображайся, Феофано, - ні твої сини, вони мріють про імператора-полководця, який повів би легіони проти болгар і Малої Азії.
- І кого вони приготували?
- Мені здається - Варда Скліра. Ти добре його знаєш - він був полководцем Никифора Фоки, Іоанна Цимісхія, і тепер, либонь, сам хотів би посісти їх престол.
- Варда Скліра я знаю, - промовила Феофано. - Що ж, він блискучий полководець і, певне, буде непоганим імператором.
- І це говориш ти, Феофано, мати Василя й Костянтина? Та невже ж ти не розумієш, що ні Феодора, ні Вард Склір не допустять у Золоту палату ні синів твоїх, ні тебе
- Вони не допустять, тебе, - засміялась Феофано. Говори правду, проедре!
- Так, вони не допустять, виженуть із Великого палацу тебе, синів твоїх і мене також, - згодився проедр.
- Тепер ти мені подобаєшся, Василю, - поглузувала з проедра Феофано.
- А мусить бути так, - встав і ступив близько до Феофано проедр, - коли Іоанн Цимісхій помре, на престолі сядуть твої сини, поряд з ними як регентша й соправительниця. а справді як повновладна василіса повинна сісти ти. Я ж, - проедр благальне подивився на Феофано, - буду тим, ким і був - вашим, твоїм паракимоменом, проедром.
Феофано так хвилювалась, що їй важко було дихати. О, які величні обрії відкривались перед нею! Вірити своєму щастю, повірити проедру чи ні? Стільки вже разів він обдурював її й людей, що звірялись на нього! Але ні, ні, на цей раз він не може брехати й обдурювати. Василь і Костянтин по праву сядуть на трон, вони й зараз соцарствують з Іоанном.
- Отже, треба прибрати Феодору й Скліра? - суворо сказала Феофано.
- Так,
Останні події
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
- 18.06.2025|19:26«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем
- 16.06.2025|23:44Під час «Книжкового двіжу» в Луцьку зібрали 267 892 гривень на FPV-дрони
- 16.06.2025|16:24«Основи» видадуть повну версію знаменитого інтерв’ю Сьюзен Зонтаґ для журналу Rolling Stone
- 12.06.2025|12:16«Видавництво Старого Лева» презентує фентезі від Володимира Аренєва «Музиканти. Четвертий дарунок»