
Електронна бібліотека/Проза
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
- МуміїАнатолій Дністровий
- Поет. 2025Ігор Павлюк
- СучаснеІгор Павлюк
- Подорож до горизонтуІгор Павлюк
- НесосвітеннеІгор Павлюк
дерлись через кущі, наздогнали втікачів біля самого лісу, привели до хижі Ражби, веліли роздути вогонь.
Тим часом прийшли й відоки, які дали роту, що ці гридні - саме ті, які вбили князя Ярополка й втекли з Гори. Проте головники, хоч їх били дрюками й телеснею, не признавались, сказали, що можуть повісти правду тільки князеві.
Так їх і повели - вже потемному, через Подол, мимо Воздихальниці, через міст і ворота на Горі, а там кинули в поруб, поставили сторожу, ємці побігли до тіунів, ті знайшли воєвод, а вже воєводи рушили до князя.
Пізно вночі кілька чоловік одразу загрюкали в віконниці й двері терема Блюда. Він прокинувся, схопився з ложа, розбудив жону, велів роздути вогонь.
"Не інакше як через Ярополка", - роїлись думки в голові.
Але одразу ж заспокоїв себе: мертві голосу не мають, головників гридні до самого вечора не розшукали, досі вони вже далеко від Києва.
"А може, - майнула ще одна думка, - це зовсім і не через Ярополка, може, князь Володимир має якусь потребу".
Жона роздула вогонь, Блюд кинувся в сіни.
- Хто там?
- По слову князя Володимира...
- Зараз... Зараз...
Він одсунув два важкі залізні засуви, відчинив двері. Знадвору в теплий терем війнуло нічною прохолодою. На ганку стояли воєводи Володимирові, а між ними сусід-купець і боярин Воротислав.
"Як же це трапилось? Чому Воротислав уже тут? Чого він стоїть поруч з воєводами?" - думав Блюд.
- Одягайся, Блюде! Кличе князь Володимир.
- Слухай, Воротиславе! - спробував одвести його набік Блюд. - Що трапилось? Чому князь не спить?
- Одягайся, й підемо? Князь жде тебе... - ухилився від розмови Воротислав.
Це вкрай приголомшило Блюда. Чому Воротислав, який був його найближчим другом, не хоче з ним говорити? Зрадив, продав, виказав? Втім, що Воротислав знає?!
- Зараз, зараз! - тільки й знайшов що сказати Блюд. Він кинувся в терем, одягнувся, підперезався, але не почепив меча, вийшов.
- Я вже зібрався. Ходімо!
Вони пішли двором, завернули до княжого терема. Позаду увесь час видно було розчинені двері терема Блюда, вогник свічки.
Князь Володимир ждав Блюда в палаті Людяній. Округ нього стояли воєводи, що прийшли з ним у Київ із земель полунощних, але між ними було вже й кілька воєвод Ярополкових, тут були мужі, бояри, тіуни, ємці.
"О, горе, горе мені, - подумав Блюд, - за кого страждаю?"
- Чолом тобі, княже... - почав, низько вклоняючись, Блюд.
Князь не відповів на вітання.
- Що ж ти вчинив, воєводо Блюде? - запитав він. - Навіщо так діяв?
Блюд спробував посміхнутись, але обличчя його скував страх - ні щелепи, ні уста не ворушились.
- Не відаю, про що ти мовиш, - з великим зусиллям вимовив нарешті він.
- Не відаєш? - гримнув князь. - Невже забув, що я велів тобі не вбивати, а помирити зі мною брата?
- Великий княже! - приклав руки до грудей Блюд. - Я твій загад виконав, я умовив Ярополка їхати до Києва. .
- Ти справді умовив його їхати до Києва, і то добре, але пощо вбив брата мого?
- Княже Володимире! - жахнувся Блюд. - Я убив князя? Клянусь усіма богами, я без меча прийшов сюди, на Гору, то вої-гридні в сінях пройняли його мечами, через що й утекли...
- Не послушествуй на гриднів-воїв ложно і не клянись всіма богами, аще ніякого бога в серці не маєш. Скажи краще, за скільки золотників продав душу брата мого Ярополка? Мовчиш? Воєводи, заведіть головників.
Двох гриднів, тих самих, що вбили Ярополка, завели до палати. Вони впали на коліна.
- Винні, - говорили гридні. - Змилуйся, княже!
- Хто намовив вас убити князя Ярополка? Скільки й хто вам платив за смертовбивство мого брата?
- Ось він... Воєвода Блюд! - разом заволали вбивці. - Він уже раніше домовлявся, нині знову прийшов до нас, дав по сто гривень, сказав, що такий твій загад. Ми ниці, убогі люди, змилуйся над нами.
- Чуєш, воєводо, - звернувся до Блюда князь. - Чи правда те, що говорять відоки? Блюд мовчав.
- Виведіть їх, - велів князь,! гриднів вивели з палати. Настала тиша. Жарко горіли свічі. Крізь розчинені двері віяв вітер з Дніпра.
- Бачиш, - почав князь Володимир, - кому ти дав у руки меч?! Я судитиму їх по покону. Але як, за яким законом і поконом судити мені тебе, вбивцю брата мого Ярополка?
- Помилуй, княже! - заволав Блюд і вдарився головою об підлогу. - То є правда, правда, але, вір мені, Ярополк нахвалявся тебе вбити, він би і вбив тебе...
- Мовчи, воєводо! - сердито крикнув князь Володимир. - Не тобі судити князів, кожне слово твоє облуда й лжа... Ти називався Блюдом, справді ж ти Блуд, чуєш - Блуд, і токмо так прозиватимуть тебе люди. По обітниці своїй я тобі, аки приятелю, думав честь воздати, а нині суджу яко зрадника й убивцю князя-брата.
Князь Володимир якусь хвилину помовчав, далі звернувся до воєвод і мужів:
- Візьміть цього головника, що вбив брата мого Ярополка, і, як пса... скарайте киями! А двір його - на поток і пограбування, як велить закон.
Блуда скарали на
Останні події
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
- 18.06.2025|19:26«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем