Електронна бібліотека/Проза
- Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
- де я тебе розлив...Сергій Осока
- "Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
- Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
- Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
- Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
- Після снігуОксана Куценко
- Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
- Буде час, коли ти...Сергій Жадан
- Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
- І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
- отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
- посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
- з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
- Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
- Вечірня школаДмитро Лазуткін
- Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
- Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
- Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
- Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
- Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
- Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
- Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
- Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
- Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
- Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
- Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
- Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
- Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
- Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
- Втрати...Сергій Кривцов
- В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
- Сідаєш в броню наче у човен...Максим Кривцов
Один з дядьків зітхає, підводиться й каже:
— Горе-море; пий його — не вип'єш...
— А не вип'єш,— охоче згоджується курець,— Не вип'єш! Багато його, того горя... Б-ба-гато. А жити треба; хоч потрошку, а треба.
— Нічого! — посміхається сумний дядько.— Аби живі, а голі будемо.
— А будемо...
І всі сумно змовкають, дивлячись у вогонь.
Юрба насовується. Серед неї видко якогось чоловіка в сукняному «кацапському» картузі з цапиною борідкою й жовтим, тоненьким носиком. Він, видко, несе щось важке в одній руці, бо схилився на один бік і посовується дуже помалу, щось викрикуючи й обертаючись до юрби.
В юрбі сміх і палкі балачки. Коло чоловіка в «кацапському» картузі йде молодий парубчак з білявим чубом, підстриженим «по-кацапському», і з веселим, круглим, кирпатим лицем. Під пахвою йому три булки, які він обережно щохвилини оглядає.
Юрба зупиняється коло дядьків. Чоловік ставить додолу велику кошолку з булками, підніма догори якусь засмальцьовану торбинку, трусить нею і, повертаючи голову на всі боки, кричить:
— Эх! Вот игра так игра! За копейку целую булку! Целую французскую булку за копейку! Кто желает? Эх, кто желает! Ну-ка! Землячки! Ну-ка! К чайку-то булочки! А? Подходи, подходи.
— Серега! — кричить до «кацапів», підводячись навшпиньки, кирпатий «кацапчук» з булками.— Во! Гляди!
Він підніма догори булки й показує їх Серьозі — гарному високому парубкові з сірими, твердими очима. Той швидко підводиться й підбіга до юрби.
— Вре-е? Внграл? — сміється він.
— За копейку! — хвалиться той, стріпуючи волоссям.— Грай!
— Боюсь...
Їх слухає якийсь дядько в жовтому брилі, в жилеті з салдатськими ґудзиками, з іронічними, тоненькими губами.
— Не бійсь, грай,— посміхається він до Серьоги одними куточками губів,— дурням щастя.
— Как? — не розуміє Серьога, але дядько вже не дивиться на нього.
— Зх, поскорей! Есть один, еще два. Кто желает? Есть один, еще два! Ну-ка, зеленьїй картуз, подма-зывайсь. За копейку целую булку!
«Зелений картуз» спершу соромиться, потім нерішуче озирається до товариша в рудій чумарці й хита на торбу:
— Спробувать?
Руда чумарка серйозно дивиться пукатими блискучими очима на будочника й нічого не відповідає.
— Нате!.. Я буду грать! — просгягаючи копійку, раптом просовується з юрби дівчина в білій хустці з карими, чистими очима. Вона трохи засоромлена й схвильована.
— Маладец девка! Есть два! Давай третьяго! Эх, давай третьяго!.. Ну-ка,земляк! Выграл три, выграй еще!.. Вымай копейку!
— Не-е... довольно...— крутить головою кирпатий «кацапчук».
— Е, кацап не дурак! — басом протягує мордатий вугрюватий парубок у широкому новому брилі.— Він тільки вигравати й любить.
— А чего ж? — сміється кирпатий.— А дураки пу-щай проиграют!
— «Дурра-кі-і», — озираючи його з ніг до голови, зневажливо протягає мордатий.— Ще базіка, лапацня нещасна!..
Серьога твердо дивиться на нього і стискує губи.
— А тебе досадно, что ты проиграл?..— сміється знову «кацапчук».
— «Доса-а-дно»... Якби я виграв, то не трусився б так, як ти, за копійкою... Зраділо, що булку побачило...
— Эй, дяденька! — вмить звертається «кацапчук» до булочника.— Я играю!.. На копейку.
Він підбира вище під пахву булки, рішуче витяга гаманець і обережно виймає копійку.
Комплект склався, і в юрбі стає тихіше. Всі цікаво стежать через плечі одно одному, а булочник весело трусить торбу, щось приговорює й підносить її дівчині. Дівчина з серйозним схвильованим лицем засовує в торбу руку й довго копирсає там.
— Тягни вже! — обзивається хтось із юрби.— А то все щастя забереш!
— Е! Щастя — як трясця: кого схоче, того й нападе. Його не потягнеш... Хай вибира.
Дівчина криво посміхається й помалу витяга руку. Булочник, приговорюючи, простяга торбу другому, а всі цікаво зазирають до рук дівчини, де лежить маленька виточена діжечка з цифрою 21.
— Ну, пропала копійка! — рішуче постановляє хтось.— Малий нумер.
Дівчина з ніяковою посмішкою дивиться на всіх і зазира до рук другому. У того —8.
— Ну, значить, лапацон бере булку! — басить мордатий парубок.
«Лапацон», хвилюючись, засува руку в торбу й виймає.
— 59! — радісно скрикує він.— Давай булку! В юрбі сміх.
— Я ж казав! — злісно звертається до всіх мордатий.— Де кацап улізе, там вже чорта пухлого наш брат виграє.
— А тебе завидно? — серйозно дивиться на нього Серьога.
Мордатий парубок зирка на нього, мовчки оглядає з ніг до голови й холодно кидає:
— Заступник знайшовся!
— Чево ж тьі вязнешь к парню?
— А тобі яке діло?
— Да вот, не вязни, да все.
— О?
— Вот тебе й «о»!
— Та чуєш, Мартине! — раптом голосно кричить хтось із юрби.— Вони понесуть після жнив додому та на Пасху з квасом будуть їсти. А ти чіпляєшся!
— Та хай вони хоч подавляться ними! — згоджується Мартин.— Тільки ж досадно, що паршива лапацня де не збереться — скрізь тобі у кашу наплює. Просто не потовпишся за ними!.. Ач, яке раде, що виграло!
«Кацапчук» справді
Останні події
- 07.05.2024|08:2711-12 травня у Львові відбудеться Coffee, Books & Vintage Festival #4
- 03.05.2024|13:07Видавництво "Комубук" відкрило передзамовлення на новий роман Софії Андрухович "Катананхе"
- 02.05.2024|06:31У Києві відкриється виставка фоторобіт Максима Кривцова
- 30.04.2024|08:08100 найкращих книжок фестивалю «Книжкова країна»
- 27.04.2024|18:07Культовий роман Любка Дереша "Культ" вийшов у ВСЛ
- 26.04.2024|22:21Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменярами"
- 26.04.2024|22:11Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова
- 26.04.2024|11:17У ВСЛ вийде книжка Сергія Руденка "Анатомія ненависті. Путін і Україна"
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив