Електронна бібліотека/Проза
- LET ME GОOKEAN ELZY
- Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
- де я тебе розлив...Сергій Осока
- "Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
- Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
- Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
- Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
- Після снігуОксана Куценко
- Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
- Буде час, коли ти...Сергій Жадан
- Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
- І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
- отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
- посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
- з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
- Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
- Вечірня школаДмитро Лазуткін
- Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
- Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
- Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
- Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
- Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
- Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
- Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
- Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
- Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
- Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
- Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
- Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
- Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
- Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
- Втрати...Сергій Кривцов
- В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
ніби не існувало долі. Тут був інший простір. Чому ж я не обманув долю, не вирвався жодного разу за межі чотирьох стін?
Я не міг цього зрозуміти. Тримаючись за рідкі кущики, я почав спускатися в долину. Я знав, що в цей час Вірця чекає на мене – чекають Вірця, моя дочка Лора, моя дружина: вони чекають, що я з’явлюсь і зашию розірваний шкільний ранець. Його нема кому зашити, окрім мене. Що я зроблю ще багато чого, так. І я бачив, як росте на їх обличчях подив, як віра в мене совісного, зрідненого – поступово слабне: як приходить до них усвідомлення своєї окремості від мене. Моєї окремості від них. Як росте тріщина в їх серцях. І ось, нарешті: найболючіше відбулося – вони все зрозуміли. Вони осудили мене, в таємниці серця. І я можу нарешті опертися – на цей осуд: я не міг інакше. Бо для них я міг би існувати і в бараку, а для себе – лише в рояльній кімнаті. Якби вона була у мене, я б не пішов, а залишився: з ними. Я хотів мати їх, їх усіх: але лише після того, як мав би себе для себе. Тільки після цього.
Можливо, вони тепер плакали – там, в смердючій тісноті житла. Я залишив їх в біді: не бажаючи гинути з ними. Я знаю свою вину, не відмовляюсь від неї, від відповідальності: бо свобода, яку я отримав, варта того, щоби нести цей нелюдський тягар.
10.
Дорога вела все нижче і нижче, поки я не побачив місто. Воно було дуже схоже на те місто – в якому я жив, яке залишив. Я нічому не дивувався. Ноги самі несли знайомими вуличками. Все ще не здаючи собі справи в тому, сплю я чи ні, я переступив знайомий поріг. І коли я, зайшовши в коридор, побачив багато знайомих дверей, - це не викликало у мене сплеск бурхливої радості, як я припускав. Тільки недобра напруга, яка супроводжувала мене десятки років (так мені здавалося), раптом відпустила мене. Я навіть згадав ту мить, з якої все почалося – перший її, напруги, ще слабкий прояв: тоді, в художній майстерні, коли я взяв в руки пензлик і не зміг малювати, побачивши рояль в кутку. Тоді я не думав, що це мені незрозуміле, незнайоме почуття, - початок. Початок чогось серйозного.
Спочатку я пішов у більярдну – доторкнувся до білої кулі, що застигла на зеленій поверхні. Було тихо. Ніким не помічений, я спустився в столярну майстерню: там панував ідеальний порядок, долівка була вилизана, інструменти вилаштувалися трьома рядами на полицях.
Токарний станочок, акуратненький, стояв, висунутий до середини.
В художній майстерні було напівтемно, і я відслонив штори: і косі промені прошили порожній простір. На робочому полотні фарби кричали про безумство. Я підняв тюбик, що впав на підлогу. В кутку, на своєму місці, стояли готові картини, повернуті до стіни. Не було потреби дивитися на них: мені достатньо було знати, що вони є, з захованим в них змістом.
Коли я піднімався – дерев’яні дошки під ногами скрипіли посеред тиші.
Двері в рояльну відчинились нечутно: як завжди. В напівпустій кімнаті, вистеленій паркетом, стояли на своєму місці рояль з бюстом Бетховена, нотний станок, інкрустований столик з батьківською скрипкою. І, освітлені великими вікнами, дивилися зі стін портрети композиторів.
Не встиг я пройтися по клавішах, як хтось тихо постукав.
- Я не завадила?
- Ні, заходь.
- Тебе довго не було, я думала...
- Ні, все добре, - сказав я: і зрадів тій милій, напівзабутій відчуженості, яку відчув між нами. – А ти? Ти була в своїй убиральні?
Я все ще хотів пересвідчитися: хоча і поза тим було ясно. І поза тим я був спокійний.
- Так, а чому ти питаєш? Через годину приходь в їдальню, будемо обідати.
Вона хотіла піти.
- Люся, - притримав я її за руку. – Скажи: ти нічого не пам’ятаєш?
- Ти про що?
- Ти... – я зробив два кроки і підійшов до роялю: бюст Бетховена був склеєний на лобі. Я доторкнувся до місця склейки і раптом різко відсмикнув руку.
- Все добре, - я примусив себе посміхнутися. - До обіду?
- До обіду, - посміхнулася вона у відповідь, рушивши до дверей.
__________________
Останні події
- 17.05.2024|14:06Оголошено короткий список VI Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея
- 10.05.2024|18:25ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Сергія Руденка "Анатомія ненависті. путін і Україна"
- 07.05.2024|08:2711-12 травня у Львові відбудеться Coffee, Books & Vintage Festival #4
- 03.05.2024|13:07Видавництво "Комубук" відкрило передзамовлення на новий роман Софії Андрухович "Катананхе"
- 02.05.2024|06:31У Києві відкриється виставка фоторобіт Максима Кривцова
- 30.04.2024|08:08100 найкращих книжок фестивалю «Книжкова країна»
- 27.04.2024|18:07Культовий роман Любка Дереша "Культ" вийшов у ВСЛ
- 26.04.2024|22:21Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменярами"
- 26.04.2024|22:11Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова