Електронна бібліотека/Проза

Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
Завантажити
1 2 3 4 5 6 »

Повість
І
Мені ще й двадцять рік ледве було, як уже кучерики мої золоті облетіли! Навіть іпопрощатись не пускали, але звеліли відразу йти до компанії. З тяжков бідов відпрохався натри дні додому.
А дома сум та плач. Мати розболілась, ридаючи (батька давно вже .не .було нa світі),сестри неначе з ума зійшли, таке заводя. Лиш брат мій Онуфрій сидить собі кінець стола, неначе то не мене відобрали. Білий-білий та сухонький, – лиш очі світя.
– Братику, – кажу, – а вам мене не жалко?
Він мені на це нічого не відповів, тільки дві сльози великі-великі покотились по красному та зов’ялому тому личку.
ІІ
Служу рік, служу друий: ніі смутний, ні веселий. Нічо мене не займає, нічо не тішить: тручаю свої дні, як вильми. Тільки того й розжитку, коли стану, бувало; на стойці та собі тихесенько поплачу або богу помолюся. Тогді мені неначе та недуга розсунеться – і зіроньки засіяють іначе, і місяць усміхнеться, і соловейко прощебече. А я собі стану, зіпруся на ясную свою зброю та слухаю або дивлюся.
А у касарні – от як у касарні: гомін, зойк. Дехто лає, дехто б'є, декого знов другі б'ють. А я собі – от як то я: все мовчу та своє діло роблю. Пан капрал Косович не раз, бувало, й кажуть:
– Це, – кажуть, – чоловік кам'яний; би так не зміг жити на світі
– А що ж, – кажу, – не всі однакі. – Та й знов мовчу.
Одного вечора сидимо ми собі в касарні. Дехто ще порається коло руштунків, дехто вже покутався та люльку собі курить, з камратом розмовля дещо, а я стою собі у вікні та думаю. Аж тут прибігає капрал зо дня
— А нема тут, — каже,— Шовканюка Йвана?
Мене неначе би серпом — чирк!
— Я осьде! — кажу.
— Завтра до рапорту: тобі лист прийшов.
—Нічо,— кажу.
А камраття так зараз і в жарти:
—Еге,— кажуть,— з грішми! Шовканюк  завтра платить.
«Добре вам жартувати,— думаю я собі ,— да не так-то старій бідній вдові діти годувати, да ще до того й боля обходити», — а мій брат, знаєте, вже три роки як з постелі не встає: сохне та кровйов ув одно дише.
ІІІ
Другої днини рано зібрався чисто, приходжу до рапорту. Капітан такий сердитий, недобрий; приходить до мене.
—  Як зовешся!? — гримнув.
— Так і так,— кажу.
— На! —кликнув та й шпурив мені лист у лице. Навіть і не подивиться на чоловіка, а хоть подивиться, то неначе собака крізь пліт.
Поніс я свій лист до одного фрайтера, що знав читати.
— Ану, — кажу, — фрайтер, прочитайте мені оцей лист, будьте такі добрі!
—Чому ні, — каже, — прочитаю.
Та і став читати. А я слухаю.
— «Братику мій дорогий та любий!» — читає фрайтер, а мене гіркі чогось так і обілляли!
— Далі, — прошу, — далі...
«Ти вже мене не застанеш, бо я на смерті. Да не вдавайся в тугу, любий: ти знаєш, що я не жив на світі, а карався.
Коли зможеш — приходи на урльоп, Іване, бо мати наша сама остається. Сестри пішли в найми, а Василька взяли в двір до волів.
Волики продав, ніщо було робити — за податки душу брали. І кожух свій мусив продати; але сардаки оба ще стоя — коли не закрадуть у похорон, то понаходиш.
Вуйко Андрій дуже нас укривдив; і послідню коровину з загороди займив. Але не споминай йому лихом, як вийдеш. Усе-таки свій своїм.
А тепер, брате мій Іване, брате мій рідний, прощай мене: і перший раз, і другий, і третій!
А коли тобі бог поможе та будеш мати з-за чого, споминай мене, твого рідного брата Онуфрія».
IV
На другий день пишуся знов до рапорту.
— Со chcesz? — крикнув капітан, а очі ходя в него, знай у тої гадини пожаристої.
— Прошу послушне пана капітана хоть на два місяці на урльоп. У мене...
Господи, як утне мене в лице, — кров тільки почуріла по білому кабатові.
— Я вам, — каже, — урльоп дам, ви сякі-такі сини! До гарешту з ним!
Завели мене в гарешт — мені байдуже. Сиджу собі, неначе то не я.
— Ти достанеш буки, — каже капрал відо дня.
— Нічо, — кажу.
І обгорнули мене думки та гадки.
«Піду, — гадаю собі, — та утоплюся: чого в світі більше й жити? Там хоть побачуся з братиком своїм рідним, а тут тільки б'ють та збиткуються. Боже ти наш, боже!..»
V
На третій день ведуть мене знов до рапорту. Я стою; рапорт великий — капітан звелів прийти усім словакам, що сорок осьмого року на Угорщині були половили. Було їх у нашій компанії більш як двадцять мужа.
— А що, — питається мене капітан, — чи будеш ще на урльоп проситись?
— Ні вже, — кажу. А думка в мене одна: «Коби по рапорті, — піду та втоплюся».
Приходить капітан до словаків.
— А що, — каже, — прийшло, аби вас пустити додому.
Вони так зраділи, господи!
— Шкода мені вас, — жалує капітан, — ви хлопці годні. А може, має хто з вас охоту остатись рік з оден в компанії? Вам добре буде.
Нічичирк.
— А ви, капрал Бая, не маєте охоти ще з рік послу жити? У мої компанії добре!
Цілий рапорт як раз усміхнувсь: наш капітан — та про добре говорить!
Але Бая не много думав.
— Пустіть, — каже, — пан капітан, Шовканюка на урльоп, то вам ще рік служитиму. Отак!
Капітан не йме віри: то на мене дивиться, то на капрала,
— А це, — каже, — як?
— Отак, як кажу: пустіть Шовканюка на урльоп, то вам цілий ще

1 2 3 4 5 6 »

Останні події

11.07.2025|10:28
Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
10.07.2025|23:18
«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
08.07.2025|18:17
Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
01.07.2025|21:38
Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
01.07.2025|18:02
Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
01.07.2025|08:53
"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
01.07.2025|08:37
«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
01.07.2025|08:14
Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
01.07.2025|06:34
ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
01.07.2025|06:27
Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus


Партнери