Завантажити

Доходити до ручки (чи то пак скоріше - до «клави»),
Коли сум розіллється з манірно роздряпаних ран,
І - чавити із себе сльозу - без перерви на каву
І у позах естетних кидать косяки, мов аркан

І готично-художньо-фігурно так руці ламати
Голосити на Бога, котрому давно все вже «пох» -
Що за светри носити і в кого в мультфільмах зніматись
На дозвіллі, створивши людей, динозаврів і блох

І - слова чиїсь давні тулити докупи й навпомацки -
Ці хрести і зірки, ворожіння, долоні і крівцю -
Мов бомжацьку самокрутку, зліплену із недопалків,
Десь підібраних межи каміння на чорній бруківці

І самій в те повірити, ніби й щось справді болить,
І носитись із тим ніби-болем на електровінику,
З муркотінням набитись на жалість, улучивши мить,
А як стане все ясно - дістати усіх і без винятку

І - в дешевий генделик - бухарикам цвікати в очі
(Де поет - ще поет, хоч і з носом кольору синьки)
Може, хтось і про неї колись щось путяще настрочить
У дипломній чи хоч в курсовій (10 грн сторінка).

(грудень 2009)

читати